Довготелесий, трохи незграбний, але від цього не менш чарівний жираф – візитна картка жаркого африканського континенту. Мало кому з нас пощастить познайомитися із жирафом з близька, але ми можемо “підглянути” за життям і звичками цієї тварини, прочитавши цю статтю.
Будова тіла
Жираф настільки відрізняється від інших тварин, що сплутати його із кимось іншим неможливо. В очі кидаються відразу кілька його особливостей.
Жирафи, без сумніву, найвищі тварини на планеті. Їх максимальний зріст може досягати 6 метрів, а найбільша вага становить 2 тонни. Верхні значення належать самцям, а дівчата-жирафи більш мініатюрні – важать близько 1200 кг, а у висоту ростуть до 4 метрів. Третя частина росту жирафа – це його знаменита шия. Хвіст зазвичай довжиною близько метра – він гладкий із пензликом на кінці.
У жирафа довгі тонкі ноги, передні здаються трохи довші від задніх через масивність грудної клітини. Шия теж довга, але потужна. Велика голова має пару виступаючих коротких вух, між якими ближче до лобової частини виступає пара обтягнутих шерстю ріжків. Крім них, особливістю голови у жирафів є їхні очі – великі, чорні, і дуже красиві. Завдячуючи пухнастим, густим віям, створюється характерний томний погляд. Язик темного кольору досягає 45 сантиметрів у довжину.
Забарвлення
Родина жирафових має несхоже на інших забарвлення. Основний колір короткої шерсті – коричневий. Малюнок створюється завдяки поділу загального забарвлення шерсті смугами контрастного світлого кольору, що утворюють окремі неправильні плями. Забарвлення кожного жирафа неповторне, як і у інших тварин. По загальній характеристиці плям можна розрізнити підвиди родини жирафових.
Місця проживання і смакові уподобання
Жирафи – виключно африканські мешканці. Вони живуть по всьому континенту, наприклад, в Кенії та Північнії Танзанії, а також в Конго і Сомалі, віддають перевагу просторим саванам, із подекуди ростучими деревами і сухим лісам.
Жирафам потрібні високі дерева, тому що вони, переважно, харчуються листям з їхніх верхівок. Завдяки довгому жорсткому язику тварина справляється навіть із гострими колючками акації, яка є їхньою улюбленою їжею. Жирафам не доводиться змагатися з іншими видами тварин за корм, адже на такій висоті у них немає конкурентів. У посушливі періоди жираф може харчуватися і підніжною травою, хоча це не дуже зручно при його рості.
Інші особливості
Крім зовнішніх, жирафи мають і інші відмінності. Нижче зібрані кілька фактів, які описують повадки жирафів:
1. Жираф може розвинути швидкість до 55 кілометрів на годину на коротких дистанціях. Якщо спробує напасти хижак, жираф може легко вбити його, ударами передніх копит.
2. Щоб напитися, жирафи широко розставляють передні ноги, нахиляючись вперед. У такому положенні вони можуть стати легкою здобиччю. Жирафу нечасто потрібно вгамовувати спрагу водою, адже основну вологу вони отримують із соковитого листя.
3. Жирафи збираються у стада чисельністю від 7 до 70 особин. Серед самців негласне правило: “нижчі чини” не повинні переходити дорогу більш старшим і досвідченим. Тому молоді жирафи-самці збираються в окремі групи. Іноді і серед жирафів трапляються бої за право першості. Вони б’ються, застосовуючи свої ріжки для ударів по шиї і голові супротивника. Переможений просто відступає, але залишається членом стада.
4. Жирафи бігають, відкинувши шию назад, при цьому по черзі підкидаючи то передні, то задні ноги. Вони можуть перестрибувати перешкоди висотою до 180 сантиметрів.
5. Жирафи міцно сплять всього від 20 хвилин до 2 годин на добу, а в решту часу приймають їжу в напівсонному стані.
6. У жирафа є спеціальний клапан, який перекриває потік крові при нахилі шиї. Завдяки чому жираф не втрачає свідомості при такій зміні положення.
7. Забарвлення жирафа допомагає йому маскуватися серед дерев. Темні ділянки шерсті нагадують за кольором кору дерев, а світлі розмежування виглядають як промені сонця, що проникає крізь гілки.
8. Життя у жирафа триває близько 25 років.
Ось такий цікавий персонаж – африканський жираф.
Продовження роду
Період гону у жирафів починається у липні и триває до 60 днів. Настає вагітність тривалістю 420-450 днів. Вона закінчується народженням маленького жирафеняти, зрідка двох. Пологи відбуваються стоячих, тому малюк падає майже із двометрової висоти на землю. Маленький жираф харчується молоком матері 1,5 роки, а до 4 років стає повністю самостійним.
Становище у світі
Основні вороги жирафа звичайні для тих місць хижаки – леви, тигри, крокодили. Людина сприяла вимиранню деяких видів родини жирафових. Зараз налічується менше 150 тисяч особин. Контроль за браконьєрами знижує загрозу для популяції, але залишається ймовірність загинути від засухи.
Жираф – прекрасне створіння і прикраса планети. Щоб зберегти їх, потрібно милуватися ними здалеку і не втручатися у їхнє життя, а також вносити свій посильний внесок у збереження екології. Тоді ці красиві тварини зможуть довго радувати нас своїм сусідством по планеті!