Барасинга – це болотний олень неймовірної краси, який славиться масивною статурою і густою шерстю.
Влітку, колірна гамма оленів цього виду, варіюється від жовто-бурштинового до золотисто-коричневого відтінку. У зимовий період, шерсть тварин стає темного і однотонного кольору.
Самці відрізняються масивними рогами довжиною 76 сантиметрів. За формою, роги у болотного оленя нагадують шикарну корону. Основний стовбур злегка відхиляється назад, а парні відростки симетрично його оточують.
Середній ріст барасинги становить 1 метр 30 сантиметрів при довжині тіла 1 метр 80 сантиметрів. Вага тварини варіюється в межах 230-280 кілограм.
Спочатку, олені цього виду жили у Таїланді і Бірмі, але з часом їхня популяція вимерла.
Зараз представники барасинга зустрічаються на північному сході Індії, і в її центральній частині. Зовсім недавно барасинги з’явилися у Австралії та Непалі.
Постійним місцем існування оленя є болотисті савани, де їх часто можна побачити стоячими по пояс у воді.
Непромокаюча шерсть і копита із широко розсунутими краями, допомагають тваринам пристосуватись до вологи і мулистого дна болота.
У раціон оленів барасинга входять трави із луків і будь-які болотні рослини. Їх цілком задовольнить наявність листя, кори, мохів або ягід.
Тварини випасаються у ранковий і вечірній час, а вночі вони збираються у групи і відпочивають на відкритій місцевості.
Барасинга мають певні звички. Наприклад, в літній та весняний період самці живуть окремо від самок, в групах по п’ять особин. А для зимівлі і кочування олені збираються у великі стада.
Головними ворогами барасинга виступають тигр і леопард. Частими жертвами хижаків стають молоді або хворі особини. За своє оленя мати буде битися до кінця, а якщо ворог нападе на хворого представника стада, його просто покинуть.
Болотний олень має слабкий слух, тому будь-яку загрозу він відчуває за допомогою нюху. Відчувши небезпеку, тварина голосно кричить залучаючи інших членів стада. Барасинга не вступають у сутичку із ворогом, а просто тікають.
Болотні олені розмножуються цілий рік, але частіше за все, шлюбний період починається у грудні. Тоді барасинга закликають самок гучним ревом, іноді вони навіть риють рогами землю.
Самка виношує плід майже дев’ять місяців. Напередодні появи малюка, вона залишає стадо, і повертається коли оленятко набереться сил. Найчастіше народжується одне дитинча в рідкісних випадках з’являється двійня.
Однорічні оленята збираються в окремі групи по п’ятдесят особин. Вони випасаються разом із дорослими, адже ще не в змозі захистити себе.
Барасинга вважається рідкісним вимираючим видом. Поступово їх стає все менше і менше. Це безпосередньо пов’язано із перетворенням саван під рисові плантації, що позбавляє оленів місця для проживання.
Також, на зниження популяції оленів, дуже впливає полювання. Безліч браконьєрів мріють роздобути, як трофей, шикарні роги тварини.
Зараз у всьому світі налічується не більше 550 представників популяції барасинга. Їх велика частина мешкає на території індійського заповідника Казіранга.