Важко повірити, що сьогодні, в окремих частинах світу, зберігся рід сучасників далеких мамонтів. Зубри або Вisоnbоnаsus – дивовижні і величні тварини, які колись густо населяли території від Азії до Центральної Європи і Північної Америки. Найближчий родич європейського виду – американський бізон. На сьогоднішній день зубри є найбільшими парнокопитними тваринами континенту Євразія, до них відносяться: рівнинний (біловезький) і кавказький. Останні, у зв’язку з активною браконьєрською діяльністю повністю припинили своє існування. У наш час селекціонери, вивели гібридний вид рівнинно-кавказької породи, який генетично черпає початок від чистокровного представника кавказького виду.
Зовнішній вигляд і відмінні риси
До трьох років великої різниці у вазі між самцями і самками не спостерігається. Після 36 місяців, особини починають різнитися у вазі, зберігаючи цю відмінність на протязі життя. Рівнинні зубри, значно більші за своїх кавказьких побратимів.
- Вага середнього індивіда Bisonbonasus коливається в районі 400-980кг.
- Довжина тіла в середньому 3-3.5 метрів, а у висоту – до 2-х метрів.
- Відмінною рисою, є непропорційно складене тіло: масивна передня частина зменшується до тазостегнового суглоба. Морда невеликих габаритів виділяється широкою лобною пластиною, покритою густою шерстю. Підборіддя обростає бородою. “Горб” зубра – скупчення хребтових наростів, оточений розвиненою мускулатурою, що створює враження недорозвиненості задньої частини, на фоні масивного переду.
- Роги, загнуті вниз – порожнисті усередині, гладкі, чорного кольору, можуть досягати 0,5 метра у довжину. Не змінюються протягом життя, тому часто у старих самців можна побачити сколи та тріщини.
- У ротовій порожнині налічується 32 зуба. Язик і паща мають виражений темно-синюшний відтінок. Поверхня язика має сосочки, а губи зсередини покриті загостреними шкіряними наростами.
- Очі чорні, з рухомими очними яблуками, обрамлені густими віями. Зір слабо розвинений.
- Шия – потужна, товста.
- Передні ноги – коротші задніх. Всі кінцівки з великими копитами, округлої форми, мають невеликі відростки.
- Хвіст дорослого самця може досягати до 1 м у довжину, закінчується шерстяним пензликом.
- Тіло особини щільно покриває шерсть, за винятком переднього краю ніздрів і середини верхньої губи. Голову і передню лобну долю покриває кучерява шерсть.
- Забарвлення варіюється в залежності від виду: рівнинні біловезькі – попелясто-бурі, кавказькі – темніші, з коричнево-бурим відтінком. У зимовий сезон забарвлення змінюється на більш темне.
- Яскраво виражена здатність розрізняти запахи і звуки
Середовище проживання
Раніше, ареал проживання тварин становив від Піренейського півострова і поширювався аж до Сибіру, включаючи також південь Англії і Скандинавії. В даний момент, зубри рівнинного і кавказького виду, зустрічаються в 30 країнах світу, де містяться як у звіринцях закритого типу, так і на волі. Тварини віддають перевагу широколистим і листяним лісам, зонам змішаного хвойно-листяного типу, переліскам. Уникають заболочених місцевостей. Але зупиняються там, де є регулярний доступ до джерела води. Навесні зубри пасуться біля річкових долин, балок і полян, влітку переходять вглиб лісів, рятуючись від надмірної спеки. Як тільки стаду починає бракувати їжі, зубри пересуваються далі, у пошуках нового пасовища.
Перевезені із зоопарків особини, продовжують збільшувати популяцію свого виду на територіях: України, Польщі, Литви, Латвії, Росії, Білорусі, Словаччини, Молдови та Румунії. А також в окремих областях Німеччини та Іспанії.
Раціон
Зубри – травоїдні жуйні тварини. Вони віддають перевагу паросткам трави, рослинам, чагарникам, листю дерев і корі.
У період весна-літо тварини харчуються молодим листям і соковитими пагонами. Щодня їм необхідно тамувати спрагу.
В осінньо-зимовий період – в їжу йдуть мохи, лишайники, гілки та кора дерев. У заповідних зонах, єгеря підгодовують їх сіном.
Гірська популяція взимку шукає поживу на схилах гір і на місцевостях котрі добре обдуваються. Вітри здувають сніговий покрив, відкриваючи тваринам залишки торішньої трави.
Поведінка та звички
Зубри живуть невеликими стадами в яких панує матріархат. На чолі стада знаходиться найдосвідченіша і найстарша самка, з нею від 2-х і більше статевозрілих особин жіночої статі та потомство.
Самці у віці від 4-10 років, об’єднуються у групи по 3-4 особини і тримаються на відстані від стада, де є молодняк. Тварини старші 12 років відокремлюються і живуть поодинці, приєднуючись до загального стада тільки під час спарювання.
У зимовий період, парнокопитні збиваються у групи до 20-30 голів, щоб пережити холод. Намагаються триматися близько пунктів підгодівлі, або місць де росте сосновий молодняк. Навесні ж, поголів’я знову розділяється на невеликі стада.
У пошуках їжі, завдяки своїм сильним ногам і витривалості, вони можуть долати довгі відстані, на десятки кілометрів. Сніговий покрив, не заважає їм вишукувати їжу, навіть при снігових заметах до півтора метра. Щільне підшерстя, допомагає зубрам переносити морози.
На волі поводяться лякливо, рідко виявляючи агресію щодо людей і інших тварин. Біля парнокопитних, взимку, можна спостерігати молодих кабанчиків і навіть лисиць, які шукають захисту і корм. Зубри погано бачать, тому виявивши людини, можуть намагатися підійти ближче, щоб розпізнати. Це часто сприймалося людьми як напад.
Особини, які живуть у неволі, більш гонористі і сміливі. Але одомашнити їх, за всю історію існування, так і не вдалося.
Самка, яка охороняє своє потомство дійсно може становити небезпеку для людини, у прагненні захистити теля, вона може накинутися без відомої на те причини.
Вороги в природі
Єдиним природним ворогом для зубрів, є вовк. Хижак небезпечний для незміцнілих зубренят. Для захисту від вовків стадо використовує методику кругової оборони: самці оточують самок і телят, тим самим закриваючи їх від хижаків.
Самі зубри, як правило, доброзичливі і для жителів лісу не несуть небезпеки. Проте, біля годівниць заповідників, спостерігалися випадки недоброзичливої поведінки до інших представниками копитних, в боротьбі за корм.
У винищенні виду винна людина. Браконьєрська діяльність в кінці кінців привела до повної відсутності зубрів у природі. Їхню популяцію відновлювали завдяки особинам, які перебували у приватних зоопарках і звіринцях.
Розмноження виду
Самка зубра входить у період статевого дозрівання у віці 3-4 років, але готовність до репродукції настає після 4,5. Вона може зберігати дітородну функцію протягом усього життя. Але найчастіше до 18 років. Вагітність триває 9 місяців. Як правило, самка народжує одне теля, дуже рідко двох.
Самець починає брати участь у гонах, у віці від 3 років. Більш зрілі самці, відганяють молодих, таким чином в розмноженні беруть участь особини від 7-12 років. Зубри можуть змагатися за самку, бодаючись, проте не завдаючи серйозних ушкоджень один одному. Сильніший, виштовхує слабшого, при цьому ніколи не переслідує.
Період гону припадає на липень і триває аж до середини жовтня. Хоча, в умовах аномально теплих зим у Європі, період може продовжуватись цілий рік.
Новонароджене теля вже через 1.5 години здатне пересуватися. Самка приводить зубреня до стада, де його колективно охороняють від хижаків. Теля харчується материнським молоком до 1 року, хоча вже через 20 днів може споживати траву.
При достатній кількості корму і задовільних умовах проживання, самка може мати потомство щорічно.
Захист виду
Перші замітки про зубрів були зроблені ще Аристотелем в IV ст. до н.е. З того часу і до початку 20 століття, зубр був одним з найбажаніших трофеїв. Неконтрольоване полювання привело до того, що вид у природному середовищі був знищений. І тільки зусиллями спеціально створеного товариства із охорони цих тварин, була відновлена популяція що живе нині.
Заходи по розведенню у природоохоронних комплексах, охорона виду від несанкціонованих відстрілів і підгодівля в національних парках – спрямовані на збільшення поголів’я Вisоnbоnаsus.
Вид зубрів числиться в МСОП, як вразливий. На сьогоднішній день, зоологи нараховують близько 6 тисяч особин. Щоб уникнути генетичного виродження, зубрів схрещують з бізоном американським, отримуючи вид зубробізони. Таким чином на світ з’явилися кавказькі бізони, яких вивели селекціонери після повного знищення. Технічно велика частина виду сьогоднішніх європейських зубрів – нащадки одного самця.
Найбільший заповідник де мешкають тварини – Біловезька Пуща (Білорусь-Польща). Зубри занесені у Червону книгу країн СНД і МСОП. Полювання на них заборонене або має обмеження. У деяких місцевостях, де йде активний приріст поголів’я, іноді проводиться комерційне полювання, для залучення фінансової підтримки природоохоронного об’єкта.