Дика природа

Сайт про красу природи

  • English
  • Русский
  • Українська
  • Тюлені-монахи, ще відомі, як середземноморські або білочереві тюлені. Раніше їх було три різновиди, але зараз залишилося тільки два: гавайський та середземноморський. Ці два види, також знаходяться на межі зникнення. Вони названі так неспроста, тварини люблять усамітнення і спокій. На фоні своїх побратимів вони виділяються короткою мордою із сильно розширеною нижньою щелепою. На їхній голові є великі надочні дуги і збільшена носова частина. Ця тварина має слухові барабани трикутної форми, а також в неї відсутні зовнішні вушні раковин.

    Тіло тюленя-монаха закругленої форми має невеликий волосяний покрив, який щільно прилягає до шкіри і відрізняється жорсткістю. У зрілому віці довжина тварини може становити 2,5 метра. Забарвлення спини – сіро-коричневе, а ось черевце – біле, звідси й друга назва цих тюленів. Щорічно ці тварини линяють, період зміни шерсті триває 10 днів, під час цього процесу вони перебувають на березі. Їхнє пірнання у воду відрізняється від інших ластоногих, вони виконують занурення з особливою граціозністю. При цьому ніздрі перекриваються особливими перетинками. Їхні передні кінцівки короткі, а задні ласти не згинаються в п’ятковому відділі, тому постійно знаходяться у витягнутому стані. Через це тварина не може нормально відштовхнутися і приземлитися, тому незграбно пересувається по суші.

    Велику частину часу тюлені-монахи проводять у воді, тому такий нюанс як витягнуті задні ласти, служать прекрасним доповненням для маневреності у воді. За рахунок свого обтічного тіла і великих запасів жиру ці морські тварини можуть постійно плавати і пірнати на значну глибину, часом вона може досягати 500 метрів. Середземноморські тюлені відпливають в пошуках їжі на великі відстані від берега.

    До початку цього століття їх було багато у водах Чорного моря, але зараз вони вже рідко зустрічаються там, хіба що невеликими групами по 4 особини. Їх можна побачити поблизу Кримського півострова, біля берегів Болгарії і Туреччини. Більшими зграями вони проживають в Середземному морі і Атлантичному океані.

    І хоча, явних ворогів у цих тварин у природі немає, крім акул, котрі і так нападають на тюленів вкрай рідко, тюлені-монахи стали уникати прибережних зон. Беззахисні ссавці дуже бояться людей, тому ховаються від них на сильно скелястих узбережжях, у печерах, та в ущелинах скель. Там тюлені і приводять своє потомство. Самка виношує малюка 11 місяців, а потім на початку весни з’являється, найчастіше, одне дитинча. Цей процес відбувається раз на два роки. А через чотири місяці, після вигодовування материнським молоком молодий тюлень починає самостійне життя і переходить на дорослу їжу. Дорослішання настає в 4 роки. Живуть тюлені від 30 до 40 років.

    У Чорному морі вони вживають в їжу камбалу, макрель і анчоуси. На полювання за рибою виходять вночі. Також їдять ставриду, пеламіду і хамсу. Якщо їм попадається велика риба, то вони з’їдають тільки бічні її частини – філе, а голову і хребет з хвостом викидають. У голодному стані тварина може заковтувати камені, щоб наповнити свій шлунок.

    Через сильне зменшення популяції ці морські тварини занесені до Червоної книги.

    Тюлень-монах – доброзичливий і добре ставиться до людей, але через людську загрозу його життю, намагається з ним не зустрічатися. Проте люди, незважаючи на заборону все одно перешкоджають спокійному життю цих ссавців:

    займаючи їхні звичні лежбища;

    отруюючи прибережні води різними хімікатами;

    травмуючи їх розставленими повсюди неводами.

    У зв’язку із таким переслідуванням тюлені-монахи стали дуже схильні до хвороб і не встигають прилаштовуватись до мінливих умов життя. Незважаючи на вжиті заходи щодо захисту цих ссавців, вони все ж таки, в результаті людської необережності, можуть назавжди зникнути із морських просторів.