Тев’як, він же по латині Halichoerus grypus – один із видів справжніх тюленів. В Америці тев’як освоїв прибережні води Нової Англії і просунувся на північ до Лабрадору і навіть Гренландії. Найбільша колонія на сумно знаменитому “кладовищі кораблів” – острові Сейбл, що неподалік від Нової Шотландії. Найбільш південні лежбища помічені поблизу Віргінії.
З європейської сторони океану, тев’яки особливо полюбили прибережні скелясті пляжі Британських островів, Ірландії та Норвегії. Іноді їх зустрічають в Біскайській затоці. У Росії тварина мешкає на берегах Кольського півострова, в Мурманській області, аж до Нової Землі. Зрідка вони зустрічаються в Архангельській області. Особливий підвид тев’яка мешкає в Балтійському морі. Біологи оцінюють чисельність популяції тварин в 120-150 тисяч особин, з них балтійських – 7-8 тисяч.
Окрас тев’яків найчастіше сірий або бурий, іноді практично чорний. Живіт завжди світлий. Ніс помітно видовжений у порівнянні з іншими видами тюленів. Ніздрі розташовані V-подібно. Самці помітно більші за самок. Середня довжина самців 2,5 метра, але трапляються і триметрові особини. Самки не перевищують двох метрів у довжину. Маса самців досягає 300 кілограм, самки вдвічі легші. Самці стають статевозрілими в 6-7 років, самки – 3-5 років. Вагітність триває 11-11,5 місяці. Новонароджені тюленята мають білий окрас. Якщо протягом години після пологів потривожити самку, то вона покидає дитинча. На рубежі листопада і грудні стада тев’яків влаштовують лежбища де-небудь на безлюдному березі, де народжують і вигодовують дитинчат. Самки годують їх молоком не більше трьох тижнів. Потім вони готові знову спарюватись. Тварини утворюють невеликі гареми, у середньому на кожного самця припадає близько 7 самок. Між самцями періодично спалахують бійки. Спарюються тюлені і на суші, і у воді. Максимум через 2,5 місяці колонія розпадається.
За добу тварина споживає 5-10 кілограм їжі. В основному це риба – оселедець, тріскові, камбала, лососеві, скати, мойва, бички. У їжу йдуть також краби і невеликі кальмари. Трапляються також напади на дельфінів. Природні вороги тев’яків – акули і косатки.
Вважається, що тев’яку не загрожує зникнення. Тим не менш, в штатах Массачусетс, Мен і Росії, він є видом що знаходиться під охороною. Особливо складне становище балтійського підвиду, чисельність якого неухильно скорочується. Балтійське море сильно забруднене пестицидами та солями важких металів – міді, свинцю, нікелю, цинку, кобальту, кадмію. У результаті зараження цими речовинами, до 80% самок стають безплідними. Популяція балтійського підвиду занесена до Червоної книги Латвії, Литви, Естонії, Фінляндії, Швеції та Росії. Звичайне місце їхнього проживання – південне узбережжя Швеції, Ботнічна затока, фінляндські шхери і береги Латвії. У Морському музеї Литви з 1978 року прижилась невелика зграя балтійських тюленів. За цей час на світ з’явилося 41 дитинча. У море випустили 25 з них.