Кільчаста нерпа – один із цікавих мешканців суворої і прекрасної Арктики. Цей вид справжніх або звичайних тюленів відрізняється своєю чисельністю – понад 4 млн. цих ссавців по всій території проживання. Впізнати нерпу легко, оскільки свою назву вона отримала за характерними світлими кільцями, що формують візерунок на її шерсті.
Коротка і товста нерпа, у якої, до того ж, дуже куца шия, плеската морда, може здатися нездатною до конкуренції за виживання в жорстокому тваринному світі. Але надзвичайно гострий нюх і відмінний зір не тільки допомагає кільчастій нерпі добувати собі їжу, а й вчасно ховатися від небезпеки. При цьому вага дорослої кільчастої нерпи (середня довжина тіла – 1,4 м) може досягати 100 кг!
Кільчастий тюлень – один з найчисленніших видів, які облюбували Північний Льодовитий океан. Тут поширений біломорський підвид, нерпи живуть переважно на крижинах. Балтійський підвид віддає перевагу холодним регіонам Балтійського моря, а ще два прісноводних підвиди влаштувалися в озерах Сайма (саймский) і Ладозькому (ладозький).
Основне харчування у всіх підвидів кільчастих нерп практично однакове: риба і ракоподібні, які живуть у верхніх шарах водойм і часто утворюють великі скупчення. Різні види риб (сайка, мойва, оселедець, навага) і ракоподібних (креветки, бокоплави) формують повноцінний раціон, який необхідний тюленям.
Добувати таку їжу набагато простіше поодинці, і саме так живуть кільчасті нерпи, зрідка збираючись в невеликі групи. Міграції також невластиві для цих тварин, хіба що на короткі періоди і на відносно невеликі відстані.
Виживаючи у жорстких умовах Арктичної природи, нерпам приходиться також побоюватися щоб самій не стати стравою на обідньому столі білого ведмедя, песця, косатки, зрідка моржа, лисиці або вовка, у випадку прісноводних видів. Всі ці хижаки охоче користуються нагодою, щоб поласувати вгодованою нерпою. Особливо вразливі вони перед косатками, які потужними ударами свого тіла перекидають крижини з нерпами і ласують ними.
Але зрівнятися з людиною не під силу, жодному хижакові. Саме людськими стараннями у Фінській затоці залишилося менше 200 особин балтійської нерпи, а прісноводні види винищуються, незважаючи на заборони на законодавчому рівні. І, хоча промисловий вилов цієї тварини (за офіційними даними) різко зменшився, це не знімає питання про можливість подальшого зниження кількості тварин у природному середовищі. Тим більше, що розмножуються кільчасті тюлені не так активно, як знищуються.
Тільки чотирирічні самки вже готові до розмноження, тоді як у самців цей період настає в п’ятирічному віці. Шлюбний період – квітень-травень, потім 11 місяців вагітності і народження одного малюка. Гарне біле хутро новонароджених дитинчат – ще один привід для їхнього повного знищення. Проте нерпа дуже ретельно готується до пологів, готуючи укриття, ходи у воду для полювання прямо зі свого притулку, що практично зводить до мінімуму можливість виникнення небезпеки для малюка.
Тварини, що населяють нашу планету – її невід’ємна частина, частина величезного механізму, який працює злагоджено і продумано, і людина покликана бути тут на сторожі. Можливо, колись такі часи настануть, а поки, кільчастій нерпі доводитися боротися із людською жадібністю.