Дика природа

Сайт про красу природи

  • English
  • Русский
  • Українська
  • Когія короткоголова одна з небагатьох тварин у природі, якій пощастило опинитися поза інтересами людини. Її м’ясо не використовується в харчовій промисловості, жир не має корисних властивостей. Можливо, саме тому про когію відомо так мало фактів, наприклад, не вивчена навіть приблизна чисельність популяції.

    Форма тіла когії короткоголової більше нагадує дельфіна, ніж кита. Довжина становить 2,3-3,3 м, при цьому самці більші за самок. Голова відносно невелика, довжина черепа в середньому становить всього 40-45 см. Голова спереду округлої форми, але у молодих особин вона загострена. Вага кашалотів цього виду коливається в межах 300 кг.

    Позаду очей є довгі відмітини білого кольору – так звані псевдо зябра. Зверху ближче до хвоста є плавник у формі серпа, грудні плавці хоч маленькі, але широкі. Спина і плавники когії синьо-сірого кольору, а черево набагато світліше, з рожевим відтінком.

    Когія короткоголова віддає перевагу субтропічному і тропічному поясам світового океану. Рідше помічається у віддалених від цих вод зонах, але це, скоріше, пов’язано із міграціями, а не з постійним способом життя.

    Цей вид зубастих китів намагається триматися подалі від берега, так більшу частину часу ці глибоководні ссавці перебувають на глибині 400-1000 м. На такій глибині можуть знаходитись до 45 хвилин. У воді поводяться дуже тихо, і помітивши корабель що наближається, швидко зникають. Одна із основних звичок – нерухомо залягати на поверхні, і безшумно йти в разі небезпеки. Іноді вони вистрибують з води вертикально, але все-таки, тихо занурюються назад, у воду, не утворюючи при цьому практично ніякого шуму. Ще одна цікава деталь, зазначена вченими: когії короткоголові, будучи наляканими, випускають, подібно до восьминогів, хмару червоної рідини. Ймовірно, таким чином, намагаються відлякати потенційного ворога, хоча шрамів і слідів старих ран на особинах цього виду практично не зустрічається.

    Когії короткоголові тримаються переважно невеликими групами – 3-6 особин, але досить часто зустрічаються і поодинці.

    Час від часу когії викидаються на берег, найчастіше це відбувається із самками, котрі недавно привели дитинча.

    Основна їжа – головоногі молюски, яких виловлюють на великій глибині. Краби, кальмари і креветки теж можуть стати випадковим блюдом для когії, але це трапляється рідше.

    Самими ж когіями не проти поласувати акули і косатки, які, найчастіше, діють групами. Інших природних ворогів у цього підвиду зубатих китів немає.

    За приблизними даними, когії короткоголові живуть близько 30 років. Вагітність самки триває близько 11 місяців, після чого малюк годується материнським молоком ще рік. Докладної інформації про статеве дозрівання, час, на який доводиться пік народжуваності в різних півкулях, немає.