Дика природа

Сайт про красу природи

  • English
  • Русский
  • Українська
  • Чорна антилопа гну – це корінний мешканець південної частини Африки. Гну вважається підвидом звичайної антилопи. Ще 200 років тому, чорні гну заселяли більшість південних рівнин Африки, а зараз, їхня кількість становить не більше 18 тисяч особин. Через це, даний вид антилоп, був занесений до Червоної книги.

    Чорні антилопи гну відомі оригінальною зовнішністю. Вони мають деяку схожість із коровою або биком, але це тільки на перший погляд. У тварини масивна голова й химерні роги із загнутими вгору кінцями. Морда покрита густою шерстю, яка нагадує неакуратну бороду. На шиї розвивається пишна грива, колір якої варіюється від бежевого до чорного. Хвіст у тварини світлий, по формі схожий на хвіст коня. Ноги – стрункі і прямі. Тіло коротке і щільне, покрите коричневим ворсом. Максимальна вага становить 180 кілограм у самців, і 155 кілограм у самок. Ріст представників виду в межах 100-120 сантиметрів. Цей вид антилоп, у порівнянні з іншими, вважається малим. Тварини, у середньому живуть, до двадцяти років. А у неволі, ще більше. Ще одна кумедна особливість чорних антилоп – це те що звуки які вони видають, схожі на хрюкання.

    Чорні антилопи гну любителі африканських рівнин і відкритих територій, їх не зустріти у густих лісах. Тварини не схильні до міграції, і здатні покинути насиджене місце тільки у разі повної відсутності їжі і при настанні посухи. При таких обставинах антилопи долають тисячі кілометрів у пошуках води і їжі.

    У харчуванні чорні антилопи гну не вибагливі, їхній раціон складається із свіжих трав. Особливу перевагу тварини віддають молодому вівсу. Також вони вживають листя кущів, квіти, лишайники і плоди диких динь. Цікавим фактом є те, що антилопи не жують їжу, а відразу ковтають.

    Чорні антилопи гну, живуть у стаді, яке очолює дорослий самець. Він регулярно позначає свою територію, пахучими речовинами із залоз, розташованих біля очей. Дорослі самки і молодняк тримаються окремо від одиноких самців. При відсутності їжі і води, головний самець веде стадо на пошуки засобів існування. Це явище називається міграцією. Стадо пересувається ланцюжком, і зупиняється на відпочинок біля водойм. Тваринам легше подорожувати вранці, адже в цей період вони більш активні. Відпочивають вночі і у спеку.

    Незважаючи на свої розміри і грубий зовнішній вигляд, антилопу гну не можна назвати агресивною твариною. Вона ніколи не нападає першою. Коли наближається ворог, чорна гну сопе, б’є копитом і махає хвостом, але не атакує.

    Під час міграцій, за антилопами слідують їхні головні вороги – гієни і дикі собаки. Також на тварин нападають леви, леопарди і гепарди. При перетині річок, чорні гну стають легкою здобиччю для крокодилів. Під час нападу ворога на чорних антилоп – оборону тримає все стадо. При нічному відпочинку, деякі особини не сплять, а охороняють стадо від нападу ворогів. Чорні гну – сильні і швидкі, вони втікають від противника, розвиваючи швидкість до 80 км/год.

    Незважаючи на проблеми із їжею і ворогами, антилопи продовжують розмножуватися. Шлюбний період у них триває з травня по липень. В цей час, самці приваблюють готових самок на обрану територію, для спарювання. Самка вважається готовою до розмноження у чотирирічному віці. А самець – після 5 років. Вагітні антилопи виношують малят до дев’яти місяців. Маленькі антилопи народжуються у сезон дощів, коли повно необхідної їжі і вологи. Через дві години після появи, новонароджений встає на ноги і робить перші кроки. Найчастіше, самка народжує одного малюка, і вигодовує його материнським молоком до восьми місяців. У цей період маленькі антилопи залишаються під захистом матерів. Після року, самці, які виросли, покидають матір, а молоді самки, залишаються із батьками назавжди. На жаль не всі дитинчата доживають до року, більшість з них стають жертвами хижаків.

    З давніх часів на чорних антилоп велося масове полювання. Їх убивали не заради м’яса, а для отримання трофеїв і використання міцної шкіри. Це тривало до тих пір, поки в Африці не залишилося менше 600 представників виду. Тоді колонізатори надали притулок для бідних тварин і створили умови для розмноження. З тих пір пройшло більше 100 років, але кількість чорних антилоп гну, так і не прийшла у норму.

    У наш час південноафриканські фермери вважають за краще розводити не домашню худобу, а диких тварин. Серед яких присутні і рідкісні чорні антилопи гну. Це сприяє збільшенню популяції виду.

    Також, чорна антилопа гну захищається Міжнародною Червоною книгою. Тому, полювання на неї вважається порушенням закону, що зупиняє більшість мисливців. Завдяки цьому, у південних саванах Африки вільно живуть і розмножуються тисячі чорних антилоп гну.

    Для того, щоб кількість чорних антилоп гну не зменшувалася – люди повинні захищати їх, і не допускати незаконних браконьєрських відстрілів.