Дика природа

Сайт про красу природи

  • English
  • Русский
  • Українська
  • Сурикат – це звірятко сімейства мангустових, що проживає в різних районах Африки, зокрема, в пустелях Наміб і Калахарі. В африканських країнах тварин називають сонячними ангелами, які згідно з повір’ями захищають поселення від місячних дияволів, нападаючих на різних звірів, котрі відстали від стада. Ймовірно, повір’я виникло через здатність звірків поїдати отруйних тварин, чого не можуть інші істоти.

    Сурикат – невелика тварина. Довжина тіла становить 25-35 см, а хвоста – до 25 см. Голова і черевце світліші, білясті, а кінчик хвоста і вуха – чорні. Основне забарвлення на інших частинах тіла – сіро-буре із жовтуватим відтінком. На спині розташовані 8-10 темніших перев’язів. Шерсть у суриката довга, але не дуже густа. Спілкуються сурикати на власній мові, використовуючи для переговорів різні звукові поєднання. Вчені нарахували близько 25 таких звуків.

    Стрункі рівні ніжки, витягнута голова, темні кола навколо очей не залишать нікого байдужим. На лапах є довгі міцні кігті, за допомогою яких звірятко викопує досить глибокі нори. Сурикати активні в денний час, воліють стояти стовпчиком на задніх лапках, опустивши передні на живіт. При виявленні небезпеки тварина з різким криком застрибує у нору, біля якої стояла.

    Сурикати мешкають в південній частині Африки в пустелях, напівпустельних районах і сухих степах. Найчастіше звірятко можна зустріти в Намібії, ПАР, Анголі, Ботсвані, Замбії і Зімбабве. Тварини не агресивні по відношенню до людини і легко привчаються, тому їх тримають як домашніх улюбленців. Тваринки в домашніх умовах активно полюють на змій, гризунів і отруйних комах.

    У природі сурикати годуються недалеко від нори, розкопуючи землю і перевертаючи камені. Основну частину раціону складають комахи і трав’янисті частини рослин. Але також, звірятка охоче поїдають ящірок, багатоніжок, змій та скорпіонів, павуків і пташині яйця. Іноді сурикати годуються дрібною птицею. Дорослі особини годують малюків мертвою здобиччю і навчають їх полювати самостійно, приносячи їм, з часом, живу знерухомлену здобич.

    Сурикати не переїдають, наївшись, відправляються відпочивати. У домашніх умовах необхідно дотримуватися режиму годування, особливо для найменших дитинчат. Дорослі особини їдять 2 рази на день. Молоді сурикати у віці 5-10 місяців потребують триразового харчування, а малюків до п’ятимісячного віку потрібно годувати 4-5 разів на день. У домашніх умовах тваринкам купують корм для тхорів, можуть вони їсти гранульований котячий і собачий корм, але не рекомендується ним захоплюватися.

    Сурикати живуть колоніями по 2-3 сімейні групи. Одна колонія налічує до 30 особин. Колонії між собою ворогують, захищаючи територію аж до смертельного результату. Вони риють нори глибиною до 3 метрів, де влаштовують свої житла. Нерідко звірята нападають на житла суперників. Якщо у захопленій норі перебували чужі малюки, їх убивають. Переселяються в інші нори сурикати тільки при заселенні власних нір паразитами або у випадках поселення поблизу суперників. Самки набагато більші за самців, тому вони очолюють зграї. У рамках однієї сім’ї виділяється одна домінуюча самка, яка не дозволяє іншим особинам жіночої статі народжувати потомство.

    Розмножуються тварини у віці близько року до чотирьох разів на рік. Вагітність триває до 77 днів. У виводку 4-7 дитинчат. Самка вигодовує їх молоком до 9-тижневого віку. Очі у малюків відкриваються через 14 днів. У колонії вигодовувати потомство може тільки домінуюча самка. Якщо ж завагітніла інша із цієї зграї, її можуть вигнати з нори. Домінуюча самка може вбити чужих дитинчат. Заради порятунку власного потомства сурикати можуть пожертвувати собою.

    У природі сурикати рідко доживають до 7-річного віку, частіше гинуть від хижаків. Особливо часто гинуть молоді особини: один з трьох новонароджених доживає до року. Проте злагодженість дій в колонії дозволяє тваринам перемагати хижаків, які значно більші за них самих. У домашніх умовах сурикати живуть до 12,5 років.