Найдавніші ссавці, котрі досі живуть на нашій Землі – це сірі кити, вік виду налічує вже близько 30 млн. років. Сірий кит, також носить назву каліфорнійський, відноситься до підряду вусатих китів і є єдиним видом родини сірих китів.
В залежності від сезону вага дорослих сірих китів коливається від 15 до 35 т. Довжина тіла – 11-14,6 м у самців і 12-15 м у самок. Голова у тварини стиснута з боків і займає близько 20% всього тіла. На морді є волоски – вібриси, які потрібні для кращого відчуття дотику. Нижня і верхня щелепи однакові за розміром, обидві тяжкі й міцні. Пластини китового вуса невеликі – висотою 20-30 см. Спинного плавника у тварини немає, тільки невеликий горб, від якого в бік хвоста тягнуться кілька менших горбків. Шкіра переважно буро-сірого (іноді – чорно-бурого) кольору, покрита численними світлими плямами – результат прикріплення до неї ектопаразитів.
Місце проживання сірих китів – північна частина Тихого океану. Тварини постійно сезонно мігрують з півночі на південь, і назад. Зараз виділяють дві їхні популяції:
Чукотсько-каліфорнійська. Це стадо зимує в Каліфорнійській затоці і мігрує на літо в такі моря: Чукотське, Берингове, Ботфорта, Східно-Сибірське. Популяція налічує близько 26 тис. особин.
Охотсько-корейська. Зграя цих китів проводить зиму біля берегів Кореї і Японії, а влітку харчується в Охотському морі. На жаль, ця популяція знаходиться на межі зникнення, її чисельність складає всього лише 200-250 особин.
Шлюбні ігри сірих китів тривають з грудня по березень і збігаються у часі з народженням нового потомства, оскільки самки виношують плід близько року. Причому після пологів самка зазвичай знову злучається і покидає південні моря вагітною. Новонароджені кити народжуються з довжиною 3,5-5,5 м і вагою 650-800 кг. Молочне вигодовування триває 7 місяців.
Сірі кити – єдиний вид китів, які харчуються придонним способом: зачерпують з дна організми бентосу разом з водою, мулом і галькою, а потім проціджують їх через китовий вус. В меню цих тварин входять безхребетні, дрібні ракоподібні і крихітні риби, а при їхній відсутності – бурі водорості. За день доросла особина здатна з’їсти більше 500 кг корму.
Швидкість каліфорнійського кита – 7-10 км/год. при бажанні може прискоритися до 18 км/год. Під час їжі він залишається під водою від 3 до 7 хв., максимум – 20 хв. Випливаючи на поверхню, тварина пускає роздвоєний фонтан 1,5-3 м у висоту. Для орієнтації на місцевості, він вертикально виставляє свою голову з води. Ще одна особливість цих ссавців – здатність обсихати на березі, чекаючи припливу. Там же, на мілководді, вони рятуються від своїх природних ворогів – косаток. Але найбільшої шкоди сірим китам приносять люди: в минулому – своїм промислом, а зараз – індустріальною діяльністю і забрудненням океану.