Одногорбий верблюд або, як його ще називають, дромедар є представником родини верблюжих. На відміну від двогорбого верблюда, одногорбий не присутній в природі у дикому вигляді. Всі особини одомашнені і живуть у багатьох африканських, а також азійських державах.
Головною відмінністю від двогорбого “родича” є наявність лише одного горба. Крім того, дромедар істотно поступається йому в розмірах і масі тіла. Довжина одногорбого верблюда може бути від 2,3 до 3,4 метра, а висота – до 2,3 метра. Вага тварини може варіюватися від 300 до 700 кг. Візуально тварина вирізняється стрункість постави і довгими ногами. Шерсть найчастіше має піщане забарвлення. Але існують і інші відтінки. Причому їхня гамма може бути досить широкою: від темно-коричневого до білого. Шия тварини довга із витягнутою головою. Має щілиноподібні ніздрі, які легко закриває в разі піщаної бурі. Для цих же цілей у верблюда є густі і довгі вії. Ноги мають по два пальці з мозолистими подушками. Мозолі є і на колінах, і на ступнях, і на деяких інших ділянках.
Як вже згадувалося вище, одногорбий верблюд розповсюджений як одомашнена тварина в Північній Африці та Близькому Сході. Їх можна зустріти аж до Індії. Варто відзначити, що велика популяція дромедарів мешкає в Австралії, куди тварину завезли для домашнього використання. Але багато з них втекли або були просто відпущені. Сучасна популяція налічує до 100 тис. особин. Причому вона є єдиною в світі, яка проживає в дикій природі.
Як і двогорбий родич, дромедар харчується багатьма рослинами. В посушливих і пустельних районах він поїдає навіть колючі або солоні види. Цікаво, що в разі потреби, тварини можуть харчуватися і кістками, шкірою, падлом або рибою. Як у всіх верблюжих, у дромедара їжа потрапляє в першу камеру шлунка практично непережованою. Після первинного перетравлення вона відригується і дожовується, а потім потрапляє у вторинну камеру шлунка для остаточного засвоєння.
Тварини виявляють активність у день. Найчастіше вони збираються в групу, яка містить одного самця і декілька самок. Разом з ними знаходиться і потомство. Між самцями можуть відбуватися поєдинки за лідерство в групах. Вони супроводжуються укусами, а також ударами ніг.
За добу дромедар здатний пройти до 70 км. Їжа у тварин займає від 8 до 12 годин на добу. Вони обдирають листя, а також гілки прямо на ходу. Коли тваринам жарко, вони притискаються один до одного, знижуючи температуру. На водопій ходять рано вранці (при наявності джерела води поблизу). Причому за десять хвилин здатні випити до 130 літрів води. Дромедари – відмінні бігуни. Можуть досягати швидкості в 35 км/год. Тварини добре плавають. Люблять валятися в піску, а також чесати тіло об дерева. Дромедари здатні бачити об’єкт, що пересувається, на відстані до 1 км. А нюх у них феноменальний. Вони здатні відчувати воду, яка знаходиться за 40-60 км.
Дромедар – досить велика тварина. Тому практично не має ворогів. Лише дитинчата можуть ставати жертвами великих хижаків.
Коли настає сезон розмноження, близько самця збирається табун до 20 самок. Причому їх самець активно захищає від “конкурентів”. Завдяки пахучим залозам, які знаходяться на потилиці, а також за допомогою сечі, яка розбризкується хвостом, самці мітять свою територію. Якщо зустрічаються два самці, вони кричать або шиями тиснуть один одного до землі. Вагітна самка зазвичай відділяється від стада і йде в окрему групу з іншими вагітними особинами. Вагітність триває від 360 до 440 днів. Цікаво, що спочатку у зародка з’являється два горби, які до моменту народження переформовуються в один. Самка найчастіше народжує одне верблюденя, яке вже на другу добу ходить самостійно.
Варто відзначити, що сьогодні дромедарів не розглядають як диких тварин. Адже навіть, проживаючі в дикій природі австралійські одногорбі верблюди, є нащадками одомашнених тварин. Популяція одногорбих верблюдів складає до 17 млн. особин.