Колись мандрівники привозили з далеких мандрівок “роги” невідомого звіра, якому середньовічні маги приписували чарівні властивості. Люди придумували легенди про таємниче морське чудовисько – єдинорога. Згодом таємниця невідомої тварини була відкрита вченими-дослідниками.
Нарвал (Monodon monoceros) – китоподібний ссавець, що живе в арктичних водах. Довжина тіла дорослого самця 3,8-5 м, маса – 1,5 тонни, при цьому третина ваги – жировий шар. Самки менш габаритні: їхня вага – близько 900 кг. Голова у нарвала округла, з масивним чолом і маленькими очима. Відтінок тулуба більш світлий, форма його нагадує тіло білух, а боки і спина усипані сіро-бурими плямами. Декомпресійна хвороба у нарвала не виникає, оскільки його кров поглинає малу кількість азоту.
Незважаючи на значні бивні, нарвал – тварина беззуба. З лівого зубного зачатка у верхній частині у самців розвивається закручений спіраллю бивень довжиною 2-3 м і масою 8-10 кг. Обидва бивня у самця і бивень у самки розвиваються дуже рідко (1 випадок з 500). Поламані бивні більше не відростають – на зубному каналі з’являється кісткова пломба. “Ріг” нарвала відрізняється особливою міцністю і гнучкістю, його можна згинати на 30 см в різних напрямках. Призначення бивня довго досліджували біологи, і в 2005 році група Мартіна Нвіія висунула нове припущення – пронизаний мільйонами мініатюрних трубок бивень із нервовими закінченнями дозволяє нарвалу відчувати коливання тиску, температури та інших показників.
Основне середовище проживання нарвалів знаходиться у високих широтах – акваторія Північної Атлантики і Північного Льодовитого океану. Ключові місця розповсюдження зосереджені у водах Шпіцбергена, Канадському архіпелазі, біля берегів Гренландії, Землі Франца-Йосифа і північній частині Нової Землі. Нарвали здійснюють сезонні міграції у напрямку руху плавучого льоду: влітку – на північ, а взимку – на південь.
Основне меню нарвала складається із головоногих молюсків, ракоподібних, скатів і риби (тріска, бички, палтус, камбала). У пошуках харчування тварина здатна пірнати на глибину до 1 км, може довго перебувати під водою. Є спостереження, що донних риб нарвали відлякують із ґрунту за допомогою потужних бивнів.
Специфіка поведінки нарвалів схожа з багатьма мешканцями північних водних просторів. Ссавці тримаються в основному невеликими групами (6-10 голів), що складаються з самок із дитинчатами або дорослих самців, деякі особини воліють триматися поодинці. Спілкування нарвалів між собою, як і у білух, відбувається досить активно. Тварини люблять зібратися і “поговорити”. Вони часто видають різкі звуки, що нагадують свист, зітхання, поскрипування, мукання і булькання. У період загальної міграції нарвали об’єднуються у велике стадо (100-150 тварин). Також збирається родина нарвалових у великі групи у сильний мороз. Замерзлі ополонки (товщина льоду – до 5 см) самці розламують знизу, завдаючи ударів бивнем і спиною.
Природними ворогами тварини є косатки, білі ведмеді, полярні акули, котрі нападають на дитинчат. На жаль, люди теж продовжують винищувати нарвалів. Північні народності (ескімоси та ін.) Використовують їхнє м’ясо в їжу, кишки і жир для господарських потреб, а умільці особливо цінують бивні, з яких вирізають різні вироби.
Ключовий період розмноження нарвалів – весна. Самець вважається статевозрілим при довжині 4 м до 4-7 років, а жіночі особини – при довжині 3,4 м. Самки виношують потомство 14-15 місяців. Зазвичай народжується один або два дитинчати, а цикл повного відтворення триває 2-3 роки. Тривалість життя в природному середовищі – приблизно 55 років, а в неволі – близько 4-5 місяців. Нарвали, на відміну від білух, дуже погано переносять неволю. Випадки розмноження у неволі також не зафіксовано.
У наш час нарвал відноситься до зникаючого виду, він занесений до Червоної Книги РФ (нечисленна категорія, монотипний вид) та Додаток CITES. Канадський уряд в 1976 році ініціював обмеження промислу на рідкісну тварину: заборонив полювання на самок із дитинчатами, ввели щорічну квоту в регіонах полювання.