Дика природа

Сайт про красу природи

  • English
  • Русский
  • Українська
  • Мусанг – маленький, верткий хижак сімейства віверових, більш відомий як пальмова куниця. З 2009 року стоїть питання про додавання до 3 видів мусангів ще кількох ендеміків Шрі-Ланки.

    Мусанги мають гнучкий видовжений тулуб на коротких сильних лапках із втяжними, як у кішки, кігтями. Довжина тулуба до 60 см, хвіст приблизно, такий же. Головна відмінність між видами мусангів, полягає в кольорі їхньої шерсті. Азіатський мусанг – сірого кольору із чорними смугами вздовж тулуба, ближче до живота вони світлішають і переходять у плями. Аналогічний візерунок і у коричневого представника, із забарвленням коричневого кольору, у золотистого – окрас золотисто-коричневого кольору, із кінчиками волосся що переливається. Лапи, мордочка і вуха мусангів темніші від тулуба, на мордочці можуть бути білі плями. Шерсть досить жорстка і густа. У них широка голова з вузенькою мордочкою і великим вологим носом, великі очі, широко розставлені закруглені вушка. Вага дорослої особини – до 4,5 кг. Тривалість життя складає імовірно 12-15 років, домашні тварини – до 22 років.

    Мусанги мешкають по всій Південній і Південно-Східній Азії, включаючи Індію, південь Китаю, Шрі-Ланку, весь Індокитай, та всі довколишні острови. Основним місцем проживання є тропічні, мусонні і вічнозелені гірські ліси, можуть населяти кавові плантації, парки і сади. Воліють перебувати у верхній частині крон великих дерев.

    Мусанги – всеїдні хижаки, але частіше у них переважає рослинна їжа, в основному фрукти. Також харчуються комахами, хробаками, ящірками, гризунами, птахами, яйцями, білками.

    Здатність азіатської пальмової куниці пропускати через свій організм кавові зерна, дала можливість виробляти дуже дорогу каву. Цього мусанга в Індонезії називають ще лювак, а кава отримала назву “Копі Лювак”.

    Мусанги – нічні тварини. Вдень вони затишно розташовуються на сплетіннях ліан, гілок дерев, або забираються у білячу нору і сплять. Із заходом сонця вони починають активно полювати в пошуках їжі, при цьому часто видають пронизливі неприємні звуки. Мусанги дуже добре пересуваються по деревах, де проводять майже весь час, швидко і акуратно бігають по землі при необхідності. Можуть селитися на дахах будинків і стаєнь, лякаючи вночі мешканців шумом і криками. Ведуть самотній спосіб життя.

    Люди полюють на них заради делікатесного м’яса і шкур. Також в нетрадиційній медицині використовується внутрішній жир азіатського мусанга, настояний на лляній олії. Це дуже давні ліки від корости.

    Самка мусанга зближається із самцем тільки на період парування. Через 2 місяці облаштовується в підготовленому дуплі і приводить на світ потомство – від 2 до 5 сліпих дитинчат, вагою близько 80 г. На 11 день очі відкриваються, харчуються молоком до 2 місяців, статевозрілими стають ближче до року.

    Мусанги все частіше стають домашніми улюбленцями, котрі знищують гризунів і запобігають хворобам та епідеміям. Для збереження мусангів необхідний захист лісів, як середовища існування не тільки цих тварин. У 2012 році було відзначено, що збільшення кількості тварин, задіяних для виробництва кави, здатне принести загрозу популяції мусангів.