Фінвал – це ссавець, тварина ряду китоподібних. Він відноситься до родини смугачеві. За розміром цей кит знаходиться на другому місці серед всіх тварин планети. Фінвала випереджає тільки його близький родич – синій кит. Навіть існують гібриди між цими видами.
Розмір тіла фінвала у довжину може досягати до 27 метрів. Такі розміри характерні для тварин, що мешкають в Південній півкулі. Вони, як правило, більші за своїх північних побратимів. Особини з Північної півкулі сягають розміром від 18 і до 24 метрів у довжину, а з Південної – від 20 до 27. Хоча по довжині фінвал не поступається синьому киту, тіло тварини значно стрункіше і тонше. Тому його маса значно менша: 40-70 тонн. І самки зазвичай більші за самців.
Верхня частина тіла фінвала має темно-коричневий або темно-сірий окрас, а нижня частина – біла. Примітно, що окрас голови з правого боку набагато світліший, ніж з лівого. За цією ознакою можна безпомилково визначити фінвала.
На череві тварини є від 70 до 90 поздовжніх смуг, що є характерною ознакою смугачевих.
Фінвали поширені повсюдно, в усіх океанах. А в літній час кити мігрують у північні широти: в Антарктику та Арктику, а взимку в більш теплі – субтропічні.
Тварини воліють уникати прибережних регіонів.
Вчені виділяють 2 підвиди фінвалів: північний і південний. Ці популяції майже ніколи не зустрічаються, через відмінності пір року в півкулях. На території Росії зустрічаються тільки північні, які менші за розмірами, ніж південні на 10%. Вони мешкають в Японському, Охотському, Беринговому, Чукотському, Білому і Баренцевому морях. Також іноді вони запливають і в Балтійське море.
Однак на зимівлю кити йдуть на південь, рідко залишаючись біля Південних Курил.
Перебуваючи в Північній півкулі, кити харчуються головоногими молюсками, стайними видами дрібних риб і ракоподібними, у Південній – ракоподібними. Щоб було легше заковтувати рибу, фінвали часто лягають на бік. У середньому за день фінвал з’їдає до 2-х тонн їжі.
Фінвали рідко живуть групами до 6 особин, частіше – поодинці, іноді – парами. За швидкістю пересування цей кит випереджає інші види. Він може розвивати швидкість до 50 км/год. Також він значно глибше пірнає – до 230 метрів. Фінвали можуть проводити під водою без повітря до 15 хвилин. Фонтан води, що випускається китом, може бути до 6 метрів у висоту.
Фінвали відрізняються від інших китів і за способом пірнання: вони згинають тіло дугою, високо піднімаючи хвіст над рівнем води.
Хоча спаровування у китів може відбуватися цілий рік, в основному це відбувається взимку, коли тварини мігрують в теплі води. Вагітність триває 12 місяців. Малюки народжуються вже після міграції китів на місця зимівлі, як правило – восени.
Самка народжує потомство раз в 2,5 роки, приносячи одного малюка, рідше буває багатоплідна вагітність. Новонароджений кит важить від 1,5 до 1,8 тонни і досягає розмірів близько 6 метрів. Вигодовування малюків молоком триває близько 6 місяців, поки кит не виросте в довжину до 10-12 метрів. Статевої зрілості досягають у віці 6-10 років. Тривалість життя становить 50 років, хоча деякі особини живуть 100 років і більше.
У природі ворогів у фінвала немає. Але, після винищення людиною синього кита, ці тварини теж стали об’єктом промислу. Полювання на китів мало величезні масштаби, наприклад, тільки в 1938 році було винищено 28 тисяч цих тварин. Китобійний промисел призвів до майже повного зникнення даного виду, тому в 1982 році полювання на фінвалів було заборонено постановою міжнародної китобійної комісії. За даними вчених, початкова чисельність в 470 тисяч особин скоротилася всього до 5 тисяч.
Відновлено полювання було тільки в Ісландії в 2006 році, адже до цього часу чисельність популяцій значно збільшилась. У Росії полювання заборонене, і фінвал є червонокнижним видом. Зараз в Північній півкулі мешкає 40 тисяч особин, а в Південній – близько 15 тисяч.