Серед безлічі морських мешканців, які користуються відносною популярністю і симпатією навіть у далеких від зоології людей, можна назвати морського бобра, або калана.
Ця порівняно невелика тварина (довжина тіла не більше півтора метра), рухлива і енергійна. На короткій шиї посаджена кругла голова, на якій кумедно виглядають невеликі, широко посаджені очі. Вушні раковини і ніздрі практично непомітні, тому що самою природою чудово пристосовані для того, щоб дуже щільно стискатися при зануренні у воду і не допускати попадання рідини в організм. Передні лапи калана розділені на подушечку і пальці, і чимось нагадують собачі лапи, а от задні – суцільні, схожі на ласти (пальці не поставлені окремо, а з’єднані, аж майже до верхньої фаланги).
Виняткова вертлявість і рухливість звірка обумовлена тим, що у калана немає потужного жирового прошарку. Захищає від холоду каланів тільки їхнє виключно густе хутро, за котре, калани і постраждали: вже дуже багато охочих було, серед звіробоїв, зняти шкірку з калана. Шкіра під хутром “сидить” немов на виріст: вона вільно утворює складки, що не утруднює рухів, а під передніми лапами складки дозволяють утримати, щось здобуте, під час затяжного пірнання.
Мешкає калан на Камчатці, Каліфорнії і поблизу Аляски. Калан – важлива ланка екологічного ланцюга: основу його раціону складають морські їжаки, кількість яких калан, таким чином, дозволяє контролювати. Це важливо, тому що, чим більше морських їжаків, тим більше водоростей ними “викошено”, а це шкодить екосистемі в цілому. А також із задоволенням калан поїдає молюсків і крабів.
За способом життя калан схожий на людину, але, через брак годинника – орієнтується виключно по сонцю: встає на світанку, лягає із заходом, вдень встигає поснідати, пообідати і повечеряти та ще задрімати годинку-другу після їжі. На сушу виходити любить не дуже, і навіть спить у воді. У день знаходить час для ігор і для флірту (виражених шлюбних періодів вчені у каланів не виявили: шукати собі пару і народжувати дитинчат калани прагнуть незалежно від сезону). Дорослі захищають дитинчат від ворогів – косаток і полярних акул. Ворогами каланів є й бурі ведмеді.
Через своє хутро калани винищувалися в таких масштабах, що їм стало загрожувати повне зникнення. Перша угода про заборону полювання на цих тварин була прийнята ще в 1911 р., а із 1972 р. полювання на них заборонене повсюдно.