Дика природа

Сайт про красу природи

  • English
  • Русский
  • Українська
  • Фоса – це хижий ссавець, котрий відноситься до родини фаланукових. Це єдиний представник роду Cryptoprocta і має свою окрему підродину Cryptoproctinae. Дана тварина є найбільшим хижаком острова Мадагаскар. Є відомості, що доісторична фоса була розміром з сучасного лева.

    Дана тварина володіє своєрідним зовнішнім виглядом. Вона нагадує невелику пуму, і тривалий час відносилась до родини котових. Довжина тіла коливається в межах 60-80 см, висота в холці – до 35 см, а хвіст може дорівнювати довжині самого тулуба. Маса тварини становить 7-12 кг. Подовжене тіло має щільну і масивну структуру, ноги відносно довгі і товсті, мають схожість з котячими. Морда фоси коротка квадратної форми з широким чолом і великими вухами. У порівнянні з пропорцією тіла, голова маленька, а шия довга. Із зубів добре розвинені ікла, проте корінних зубів практично немає.

    Тіло фоси покрито м’якою і гладкою, короткою шерстю, яка має іржаво-коричневий відтінок на спині, черево – більш світле. Окрас хвоста однаковий з кольором самого тулуба. Іноді зустрічаються особини з повністю чорним забарвленням. Фоса, як і всі представники фаланукових, має анальні залози, які здатні виділяти секрет зі специфічним запахом.

    Тварина має широку популяцію по всьому Мадагаскару, за винятком його центрального гірського плато. Вона є єдиним хижаком острова, який проводить свій час на відкритих просторах. Само лігво розташовується в лісовій частині острова, проте пошуки їжі можуть проходити в савані. Найбільшу активність фоса проявляє вночі, проте на полювання може виходити і в сутінках. Світлу частину доби тварина ховається в своїх норах або в тінистих укриттях. Самі нори можуть бути як самостійно виритими твариною, так і розташовуватися в покинутих термітниках.

    Раціон фоси може складатися як із рептилій, тварин, птахів, так і з комах, амфібій. Часті напади можуть відбуватися і на лемурів. Здобич хижак умертвляє, утримуючи лапами і кусаючи в потиличну частину. При цьому тварин може бути вбито більше, ніж необхідно самому хижакові. З цієї причини місцеве населення вважає фосу головним шкідником домашніх птахів, одна особина може розорити цілий курник.

    Що стосується способу життя, то кожна фоса тримається окремо, займаючи ділянку в середньому 1 кв. км. Ця територія мітиться спеціальним секретом, що виділяється із залоз. Голос тварини нагадує котячий, вони можуть, як нявкати, так і загрозливо бурчати. Під час шлюбного періоду за однією самкою можуть ходити декілька самців-залицяльників. В цей час, особини стають ще більш обережними і проявляють агресію. Самці влаштовують сутички між собою, щоб домогтися прихильності самки. Період вагітності триває 3 місяці, після чого на світ з’являються 2-4 дитинчати. Новонароджені важать близько 100 г, народжуються сліпими і без зубів. Вже через 2 тижні їхні очі відкриваються, а ще через місяць, дитинчата вміють лазити по деревах. Молоком дитинчата харчуються до 4 місяців, після чого переходять на м’ясний раціон. Статевої зрілості особина досягає у 4 роки. Тривалість життя – 15-20 років.

    У природних умовах фоса не має ворогів. Її чисельність зменшується, оскільки люди її вважають за ворога-шкідника і починають винищувати. Однак та шкода, яку вона може наносити сільському господарству, значно перебільшена. Люди вважають, що фоса не тільки може вбивати курей та інших домашніх птахів, але і кіз і свиней.

    Починаючи з 2000 року, мадагаскарська фоса була занесена до Червоної книги, як вимираючий вид. Зараз їхня чисельність трохи збільшилася. З 2008 року, згідно Червоної книги, фоса – уразливий вид хижаків острова Мадагаскар.