Фаналока – це хижий ссавець із родини хижих мадагаскарських плацентарних.
Зовні фаналока нагадує горностая, але у неї більш довгі лапи і темний окрас. Тіло помірно довге, більшу половину довжини тіла становить хвіст. Самці важать близько 2 кг, А самки – до 1,5 кг. Вузька довга морда. У звірка зуби ріжучого типу. Тонкі лапи з невеликими кігтями. Густе, коротке, рудувате хутро, має затемнення у вигляді плям на боках і смуг на спині, черево покрите сіро-білим хутром. Для фаналоки характерна відсутність анальних залоз.
Поширена фаналока у вологих лісах острова Мадагаскар. В основному селиться в болотистих місцевостях і вздовж водотоків. Поширена на висотах до 1600 м, проте вже після 1000 м зустрічається набагато рідше. Не селиться у вторинних лісах.
Харчується дрібними ссавцями, комахами, плазунами, амфібіями, а також птахами та їхніми яйцями. За відсутності м’ясної їжі може харчуватися фруктами.
Тварина веде нічний спосіб життя. Вдень ховається в дуплах дерев, серед коріння і скель. До зими фаналоки запасають жир, основна частина якого зберігається у хвості.
Так як анальні залози у тварини відсутні, вона мітить територію рідиною, що виробляється шийними і щічними залозами. Сформована пара фаналок повинна займати ділянку не менше милі.
Фаналока є моногамною твариною, пари формуються під час спарювання. Період розмноження припадає на серпень-вересень. Потомство встигає з’явитись вже до жовтня-січня. Самка народжує одного зрячого малюка, котрий залишає матір у віці одного року.
Тварина занесена до Світової Червоної книги, оскільки знаходиться під загрозою зникнення. Також занесена в друге положення СІТЕС. Люди полюють на фаналок заради м’яса, на чисельність фаналок також впливають завезені здичавілі тварини, такі як індійські малі вівери, кішки і собаки. Фаналока охороняється в національних парках: Монтан д’Амбре, Мароджеджі, Масоала, Раномафана, Захамена, Андохахела і в заповіднику Анкарано.