Джейран – одна із різновидів дрібних газелей. Красива тварина, що переважно живе у пустельних регіонах, зараз знаходиться на межі зникнення.
Доросла тварина важить 20-30 кг і досягає висотиу холці 70 см. Самці більші за самок. Самців джейрана дуже легко відрізнити по красивим рогам, котрі досягаютьдо 30 см завдовжки, розташовані близько один до одного біля основи. Роги чорні, із поперечними кільцями. У самок ріжки якщо виростають, то зовсім невеликі, ледве помітні, не більше 5 см. Голова у газелі невелика із тонкою, граціозною шиєю і довгими вухами.
Забарвлення тварин дуже красиве: спина і боки світлі, пісочного кольору, а шия, живіт і внутрішня частина ніг мають білий колір. Причому у літній період хутро трохи темніше, ніж взимку. Линяють вони у другій половині весни. Хвіст у газелі чорний. Ззаду є біле “дзеркало”.
Джейрани облюбували напівпустельні і пустельні частині таких країн як Вірменія та Афганістан, Іран, Пакистан у його західній частині. Зустрічається тварина в Китаї і на півдні Монголії, Грузії, Казахстані, в Киргизії, Туркменії. Тварини мігрують, в залежності від сезону, переміщаючись взимку щодня на 30 км. Коли в теплий період, їжі достатньо, вони проходять не більше 2 км на добу. Проживають на відокремлених від людини територіях або на територіях що охороняються.
Газелі добре пристосовані до життя у пустелях. Вони віддають перевагу рівнинній місцевості або долинам, високо у гори не піднімаються. По піску їм важко пересуватися на тонких ногах, тому вони віддають перевагу кам’янистій або глиняній місцевості. Виділяють 4 підвиди джейранів: сирійський, перський, монгольський і турецький.
Раціон джейранів складається із трави і чагарників. Навесні вони активно поїдають злакові рослини, а влітку віддають перевагу більш соковитим культурам. У холодний період їдять саксаул, верблюжу колючку, полин, тамариск. До водопою вони відправляються, коли стемніє. Як типові представники пустель без води здатні витримувати тиждень. Можуть пити як прісну, так і солону воду. Вибирають водойми, в яких берега низькі, без заростей, щоб уникнути небезпеки. Якщо у регіонах їхнього проживання випадає рясний сніг, то це призводить до загибелі тварин, оскільки з-під снігу вони корм добувати не можуть.
У зимовий період тварини збираються в досить великі стада. З приходом весни вагітні самки віддаляються від стада, щоб привести потомство. В цей час стадо розпадається на невеликі групи по 8-10 тварин. У теплу частину року джейрани активні лише у ранкові та вечірні години, а в середині дня газелі рятуються від виснажливої спеки у тіні чагарників. В першу чергу в тіні тримають голову. Сплять газелі в невеликих заглибленнях у землі. Взимку тварини активні весь день.
На газелей полюють вовки, лисиці,із хижих птахів, беркути і орли. Нападають на цих антилоп каракали і дикі собаки. Їхньою легкою здобиччю можуть стати дитинчата, які слідують за матір’ю вже з 2 тижнів. Досить рідко на газелей нападають представники котячих (тигри, гепарди, леопарди). Також ворогами джейранів є браконьєри. Тварина дуже полохлива: при найменшій небезпеці рятується втечею, розвиваючи швидкість до 60 км/год. Пересуваються при цьому великими стрибками. Але такий темп вони здатні витримати нетривалий час. Молоді тварини в разі небезпеки маскуються, ховаючись у траві. Вони із народження мають шерсть за кольором схожу на пісок.
Самки приводять потомство, коли їм виповнюється 1 або 2 роки. Період гону починається із жовтня і триває до січня. У цей час самки джейрана збираються невеликими групами до 5 особин, котрих захищають від зазіхань молодняка, досвідчені самці. У цей період між самцями відбуваються сутички.
У другій половині весни, молоді самки приводять по одному дитинчаті, більш старші – по два. Вага новонароджених близько 2 кг, буквально через пару хвилин вони вже піднімаються на ноги. Маленькі газелі старанно ховаються під чагарниками перші два тижні, потім починають ходити за матір’ю. Перші 3 місяці самки вигодовують дитинчат молоком, підгодовуючи 3-4 рази на день. Мати щосили захищає малюків від хижаків, відбиваючись копитами. Тривалість життя тварин у дикому середовищі сягає 7 років, найбільше їх гине у суворі зими. При утриманні у неволі джейрани доживають до 10 років.
М’ясо газелей раніше вживалося у їжу, тому на джейранів полювали, що і призвело до стрімкого скорочення популяції красивих тварин. Зараз полювання на них заборонене, джейрану присвоєно статус рідкісної і зникаючої тварини, котра занесена до Червоної книги МСОП. Суворі зими, браконьєрство, розвиток сільського господарства і активна вирубка дерев сприяють зменшенню їхньої кількості. Для відновлення популяції, газелей розводять у розплідниках і випускають на волю.