Дика природа

Сайт про красу природи

  • English
  • Русский
  • Українська
  • Одним із самих хижих ссавців, родини ведмедевих є білий ведмідь – самий близький “родич” бурого ведмедя. Латинська назва даного ссавця звучить як Ursus maritimus, що в перекладі означає “ведмідь морський”. Крім цього його ще називають “північним або полярним ведмедем”.

    Його “спорідненість” з бурим ведмедем була доведена неодноразово. Спочатку вчені припускали, що даний вид відокремився від бурого ведмедя приблизно 45 000 – 150 000 років тому, на території сучасної Ірландії. Але останні дослідження показали, що даний вид тварини виник від спільного з бурим ведмедем предка приблизно 600 000 років тому, в результаті схрещування представників цих видів і їхньою подальшою гібридизацією.

    Якщо придивитися, то білий ведмідь насправді не такий вже і білий. Природний колір шкіри звіра – чорний. І навіть його хутро не має білого забарвлення. Вся справа в волосках хутра, котрі являють собою безбарвні порожнисті “трубки”, які слугують провідниками сонячного світла до шкіри тварини, для її нагріву. Промінь світла, проходячи через таку порожню “трубку” і відбиваючись від чорної шкіри ведмедя, надає шерсті білого кольору. Але при цьому колір звіра не завжди білий. Наприклад, влітку колір хутра, може набути жовтого забарвлення, через постійний вплив, на нього, сонячного проміння.

    Самець білого ведмедя у довжину може сягати від 2 м до 2,5 м, висота в холці може становити від 130 см до 150 см, вага в середньому від 400 кг до 450 кг. Однак були зафіксовані особини з масою до 1 т і довжиною тіла до 3 м. Самки трохи менші.

    Білого ведмедя від інших представників даного сімейства відрізняє плоска голова з нешироким лобом, прямим профілем і округлими короткими вухами. Шия тварини досить довга і дуже рухлива. Тулуб витягнутий і звужується в передній частині. Лапи масивні, а на підошвах лап густа шерсть. Кігті на пальцях лап темно-бурого кольору, досить гострі, проте слабовигнуті, короткі, але при цьому дуже високі й масивні, між пальцями розташовані плавальні перетинки.

    Область проживання білого ведмедя обмежена з одного боку північним узбережжям материків, з іншого південною границею плавучих крижин на північному кордоні теплої морської течії. За останні кілька сотень років середовище проживання, тварини даного виду, не змінилася.

    До речі, дрейфуючі крижини, є також і місце добування собі їжі. По своїй натурі білий ведмідь є хижою твариною. Його раціон складають морж, морський заєць, нерпа. Воліє вживати в їжу тільки сало тварини і його шкуру. Проте у разі сильного голоду не гребує і залишками туші, також може приймати в їжу дохлу рибу, падло, пташенят і яйця різних птахів, іноді морські водорості та траву. Якщо він випадково, опиняється в обжитому людиною місці, їжу може знаходити і на смітнику. Відомі випадки пограбування ним продуктових складів полярників.

    До розмноження у тварини низький потенціал. Самка готова до народження потомства у віці чотирьох – восьми років. Потомство приносить один раз в три роки і при цьому народжує від одного до двох-трьох ведмежат. Ведмежата народжуються сліпими і не можуть самостійно пересуватись. Тому самка постійно залишається з ними і годує їх молоком, протягом 3 – 4 місяців, за рахунок накопичених запасів жиру, до моменту коли малюки вийдуть з барлогу і зможуть слідувати за матір’ю в пошуках їжі. Тривалість життя білого ведмедя становить 25 – 30 років.

    Гон у тварини починається в березні і закінчується в червні. При цьому самець щоб досягти своєї мети, слідує за самкою протягом трьох-чотирьох місяців. Офіційно був зафіксований випадок, коли самець пройшов за самкою близько чотирьохсот миль і лише після отримав згоду самки.

    Ворогів у білого ведмедя немає, якщо не брати до уваги людину. Зниження чисельності популяції даного виду пов’язано з браконьєрством та з отруєнням вод різними пестицидами, а також забрудненням середовища їхнього проживання, внаслідок видобутку нафти на шельфах. Сьогодні білий ведмідь занесений до Червоної книги.