Найменш вивчений представник родини оленевих – олень біломордий (Cervusalbirostis) вперше був описаний Миколою Пржевальським, трохи менше 150-ти років тому – у 1883 році. Дещо пізніше, перші зразки і екземпляри були отримані британським зоологом Дж. Торольдом. З моменту відкриття і до сих пір цей вид ніколи не був у зоологічних колекціях Европи і Америки. За підрахунками вчених у природі знаходиться близько 7000 особин.
Біломордий олень, як зрозуміло з назви, має пофарбовані у білий колір ніс, губи і підборіддя. Забарвлення всього тулуба – буре із коричневим, черево від грудей до самого хвоста – трошки світліше. Хутро у оленя коротке і жорстке, без підшерстя. Розміри тварини знаходяться в межах 190-220 сантиметрів у довжину і 110-140 сантиметрів у холці. Самці більші, їхня вага досягає 230 кілограмів при 160 – у самок.
Зовні біломордий олень схожий на своїх побратимів, але, якщо придивитися уважніше, стають помітними разючі відмінності. По-перше, вуха у цих тварин вузькі і загострені до країв. По-друге, копита більше схожі на копита гірських козлів – високі і широкі. По-третє, предочні залози значно більші, ніж у родичів по сімейству.
Такі особливості будови тіла обумовлені місцем проживання – Тибетським високогір’ям, де панують сильні вітри. Побачити цих рідкісних звірів можна на місцевих альпійських луках на висоті в 3,5-5 тисяч метрів.
Пасуться олені на просторих пасовищах, багатих травами і чагарниками осокових, іноді можуть поживитися молодим верболозом або рододендроном.
Біломорді олені – соціальні тварини. Кілька місяців вони проводять у невеликих стадах по 10-15 особин в шлюбний період, але більшу частину часу самці живуть окремо від груп самок. Спосіб життя у цих оленів розмірений, бігають вони рідко – рельєф не дозволяє розігнатися. Спілкування відбувається за допомогою гучного ревіння в разі небезпеки або гучного бурчання самців у шлюбний період. Молодняк і самки зазвичай “мовчазні” і обмежуються пирханням і тихим бурчанням. Помічені також були сигнали копитами, але їхнє призначення ще не вивчено.
Хижаки високогір’я – сніжний барс і вовк, природні вороги біломордих оленів, але постійного полювання на них не ведуть. Головним ворогом цього виду є людина.
Гін у біломордого оленя починається у вересні і триває до листопада. У цей період утворюються “сімейні” стада, в яких самці утримують і захищають свої невеликі “гареми”. Після 7-місячної вагітності в травні-червні на світ з`являється одне інколи два малюки плямистого забарвлення. З матір’ю дитинчата перебувають до появи нового приплоду.
Всесвітній фонд дикої природи признає біломордого оленя, видом що знаходиться під загрозою вимирання і все через людину. Постійно зростаючі в площах сільськогосподарські угіддя витісняють оленів із їхнього ареалу. Крім цього, м’ясо, роги та панти високо цінуються в китайській нетрадиційній медицині, тому полювання на оленів – звичайне явище. Щоб уберегти вид від вимирання, спроби розведення у неволі не припиняються в Китаї та Новій Зеландії.