Тваринний світ Австралії досить різноманітний, але говорячи про цей континент неможливо не згадати про сумчастих ссавців. Одним з таких сумчастих є сірий кенгуру – рекордсмен зі стрибків у довжину. Сірі кенгуру є самими великими, після рудих кенгуру і найчастіше зустрічаються поміж усіх існуючих сумчастих ссавців.
Вага дорослої особини варіюється від 28 до 54 кг, довжина тіла становить від 0,85 до 1,1 м, а довжина хвоста іноді досягає 1 м. Ріст дорослої особини складає близько 1,5 м. Помічено, що самці сірого кенгуру більші самок майже в два рази. Голова у цих тварин маленька, на ній розташовані великі вуха. Сірий кенгуру має густу жорстку шерсть сірого кольору, але досить часто можна зустріти кенгуру і бурого забарвленням. Шерсть на грудях, животі і кінцівках біла. Сірий кенгуру має дуже потужний хвіст, який є опорою при вертикальному положенні тварини і певним балансиром під час його швидкого пересування. Сірі кенгуру відносяться до найшвидших тварин. На коротких дистанціях вони можуть розвивати швидкість до 80 – 85 км / год.
Вони пересуваються за допомогою стрибків, довжина яких становить близько 1,5 м. В разі небезпеки довжина стрибків збільшується до 9 м, а іноді навіть до 12 м. Задні лапи дуже сильні, їх довжина сягає 55 см. Передні лапи чимось нагадують руки з п’ятьма пальцями і вони значно слабші задніх. Тим не менш, вони досить розвинені. За допомогою передніх лап кенгуру може діставати собі їжу або вставати на карачки, щоб захищатися від ворогів.
Сірого кенгуру можна зустріти в Південній і Східній Австралії, острові Тасманія та Кенгуру. Ця тварина акліматизована в Новій Зеландії.
Кенгуру дуже активні вночі. Вони не люблять жару і вдень воліють відпочивати в норах або трав’яних гніздах. Тварини тримаються невеликими групами, які складаються з одного самця та декількох самок.
Сірий кенгуру – це травоїдний ссавець, котрий вживає в їжу траву, листя і молоді корені рослин. Іноді вони харчуються комахами і черв’яками. При великому скупченні, ці сумчасті можуть завдати значної шкоди врожаю.
Звичка вести нічний спосіб життя дуже часто стає причиною аварій на дорогах Австралії, так як кенгуру, засліплені світлом фар, можуть запросто зіткнутися з проїжджаючим повз автомобілем.
Ворогів у кенгуру мало. Основними недоброзичливцями є мошки, які набиваються тваринам в очі і досить часто стають причиною їх сліпоти. Іноді на сірого кенгуру можуть нападати лисиці, собаки динго і хижі птахи. У разі небезпеки у кенгуру спрацьовує інстинкт самозбереження, і тварини обороняються. Для цього вони використовують м’язисті задні лапи, на яких є дуже гострі кігті.
Певного сезону розмноження у кенгуру немає. Вони спаровуються протягом усього року. Вагітність триває всього 33 дні, після чого на світ з’являється дитинча, вага якого не перевищує 25 грам. Після народження він відразу перебирається в сумку матері і прикріплюється до одного з сосків. Там він знаходиться протягом декількох місяців, поки повністю не підготується до самостійного існування.
Характерною особливістю кенгуру є те, що вони можуть злучатися в той період, коли самка носить в своїй сумці недавно народжене дитинча. В такому випадку новонароджене кенгуреня впадає в свого роду сплячку і починає повноцінно розвиватися тільки після того, як старший брат покине сумку матері.
Кенгуру дуже полохливі і намагаються не зіштовхуватися з людиною віч-на-віч, але бували випадки, коли вони нападали на людей. Причиною тому ставав голод в посушливих областях Австралії. Живуть сірі кенгуру від 10 до 18 років, хоча є інформація про те, що тварини доживали і до 30-річного віку.