До родини єхиднових входить така незвичайна тварина як проєхидна. Раніше вона мала ще пару підвидів, які нині, на жаль, вимерли. Ця тварина вважається найбільшим ссавцем серед яйцекладних. Деякі особини виростають до 16 кг, але в середньому вони важать до 10 кг і досягають 80 см в довжину.
Рострум або дзьоб проєхидни становить близько 60% довжини всієї голови. Він має вигнуту форму. На самому кінці розташовані невеликий рот і дихальні отвори. Язик проєхидни дуже довгий, з маленькими гострими шипами. Так природа компенсувала їй відсутність зубів.
Шерсть цього ссавця досить жорстка темно-бурого а іноді чорного кольору. З боків і на спині серед волосяного покриву приховані невеликі голки. Вони можуть бути як зовсім світлого, так і чорного кольору.
У проєхидни кінцівки помітно довші, ніж в австралійської єхидни. М’язи на лапах потужні, а кігті міцні і товсті. На задніх кінцівках тварини знаходиться п’ять пальців, а на передніх тільки три, так як перший і п’ятий пальці зредуковані, і виглядають як невеликі опуклості. Хвіст, в середньому, складає близько 6 см.
Проєхидни водяться в Індонезії, а саме на північному заході Нової Гвінеї, і на островах Салавата, а також Вайгео. У вологому середовищі гірських лісів, для них це найсприятливіші умови.
Харчуються ці ссавці в основному дощовими хробаками. Завдяки своєму дзьобові вони легко копирсаються в землі в пошуках ласощів. А коли піймають хробака, то за допомогою тридцяти сантиметрового язика втягують його собі в рот. Також проєхидни не гребують термітами, чиї гнізда легко розламують потужними лапами, личинками деяких комах, іноді мурахами.
Крім того, свій дзьоб проєхидна використовує як важіль, перевертаючи велике каміння, а також як ще одну кінцівку для подолання перешкод на своєму шляху. Зазвичай вона ніколи не обходить перешкоди, або навіть великі калюжі, вважаючи за краще продовжувати лізти напролом, або пересуватись вплав. У разі небезпеки тварина притискається до землі, підгинає голову і виставляє колючки.
Проєхидни залишаються активними навіть при різких змінах температури повітря, підлаштовуючи власну температуру в межах від 25 до 36 градусів за Цельсієм. Однак у випадку, якщо умови навколишнього середовища стають зовсім несприятливими, вони просто впадають у сплячку.
Розмножуються ці ссавці влітку, а саме в липні. Через деякий час самка відкладає одне яйце, поміщаючи його в спеціальну виводкову сумку. Як це відбувається до сих пір не вивчено. Рідко трапляється, що самка відкладає два яйця, проте є відомості і про 3-4, що можна назвати аномалією.
Через 10 днів вилуплюється потомство, яке буде годуватися материнським молоком до шестимісячного віку. Від природи у проєхидни відсутні молочні соски, при цьому, молоко у годуючої самки виділяється прямо зі шкіри на внутрішній поверхні сумки. Дитинчата його просто злизують.
Для своїх розмірів проєхидни живуть дуже довго. Згідно зі статистикою вони доживають до 30 років.
Цих тварин давно занесли в червону книгу. Кількість їх в природі безперервно скорочується через постійну вирубки лісу для господарських угідь. До того ж, м’ясо проєхидни користується великою популярністю у місцевого населення, через те на них ведеться полювання. Індонезійська влада суворо заборонила спортивне полювання на цей вимираючий вид, але, незважаючи на закон, люди зі спеціально навченими собаками, продовжують полювання і активно відловлюють сотні проєхидн.
У місцях проживання ці тварини становлять 1,6 особини на один квадратний кілометр. Забезпечити захист досить важко через нестачу інформації про біологію проєхидни, а в неволі у зоопарках вони практично не розмножуються. Проте абсолютно неприпустимо, щоб ця незвичайна тварина просто зникла.