Деревний кенгуру – це тварина, яка має деяку схожість з ведмедем. Він відноситься до класу ссавців, до ряду сумчастих, до сімейства кенгурових. Тривалість їхнього життя 20 років.
Загальна довжина деревного кенгуру від 1,3 до 1,8 метра. Довжина тулуба (включаючи голову) коливається від 50 до 80 сантиметра, а хвоста – 50 – 90 сантиметрів. Тварина може важити від 5 до 18 кілограм.
У нього густа шовковиста шерсть, від плечей до хвоста її довжина однакова. Нижня частина його тіла більшою мірою покрита шерстю білого кольору, а верхня – сіро-коричнева і чорна (смужки на спині). У деревних кенгуру довгі нижні кінцівки з широкою підошвою. На кожній лапі м’які подушечки і загнуті кігті, саме вони й допомагають їм видиратись по деревах, зачіпляючи ними за стовбур дерева.
Їх морда, порівняно з іншими породами, трохи укорочена, а вуха у них округлої форми. Хвіст у таких кенгуру досить сильно опущений вниз. Зовні відрізнити самця від самки важко, за розміром вони практично однакові.
Ці тварини живуть на островах Нової Гвінеї, в тропічних лісах, в північно-східній частині Квінсленда (австралійський штат), а також прилеглих островах. Більшою мірою вони живуть в гористій місцевості, хоча деякі мешкають на рівнинах.
У дикій природі деревні кенгуру зазвичай харчуються листям, плодами і квітами. Якщо утримувати в неволі то вони можуть їсти яблука, морква, тофу, селеру, яйця (зварені в круту), різні гілки дерев (в’яз, верба та інші).
Деревні кенгуру зазвичай ведуть нічний спосіб життя, а в денний час вони сплять (приблизно по 15 годин на добу). Найчастіше ці тварини живуть або поодинці, або ж маленькими групами, які зазвичай складаються з самця і самки з дитинчатами.
Вони здатні підтримувати нормальну температуру свого тіла в будь-який час року. Крім цього вони не потіють, а облизуючи себе, деревні кенгуру охороняються від перегріву в жаркий час.
Велику частину життя вони проводять на деревах. Спускаються тільки для того, щоб поїсти і на водопій. Вони стрибають з одного дерева на інше, відстань між якими може доходити до 9 метрів, вниз на відстань до 18 метрів.
Так як деревні кенгуру живуть більшу частину життя на деревах, то вони оберігають себе від таких ворогів, як люди (деякі племена), які іноді можуть полювати на них, хоча вони є рідкісними тваринами. Крім людей, у них є ще наземні вороги – це хижаки, в основному – це собаки динго і аметистовий пітон, причому вони представляють значну загрозу для їхнього життя.
Кенгуру розмножуються протягом усього року, визначеного сезону у них немає. Тривалість вагітності 32 дня. Народжується зазвичай одне дитинча, яке після цього проводить близько року у мами в сумці. В цей період він міцно прикріплений до соска матері, з якого періодично вихлюпується молоко в рот малюка.
Органи охорони природи Австралії та Нової Гвінеї стежать за чисельністю деревних кенгуру. Деякі види занесені в список рідкісних та зникаючих тварин. Для їхнього збереження створені заповідні зони.