Африканські слони є найбільшими сухопутними ссавцями, які населяють нашу планету. В даний час в Африці це єдиний представник ряду хоботних. Африканських слонів поділяють на два види – лісовий і саванний. Як встановили вчені, аналіз ДНК африканських слонів говорить про досить значний вік цих видів – від двох до семи мільйонів років.
Африканський слон може досягати у висоту більше чотирьох метрів при вазі в сім-вісім тонн. У більшості випадків самці трохи більші самок. Відрізнити за зовнішнім виглядом самку африканського слона від самця на перший погляд досить складно. Бивні присутні і у самок, і у самців, причому розміри їх можуть бути дійсно фантастичними – відомі випадки, коли були виявлені слони, бивні яких досягали більше чотирьох метрів.
Ареал проживання цієї дивовижної тварини достатньо обмежений – Африканські слони поширені трохи південніше Сахари, у Африці. Деякий час тому африканських слонів можна було зустріти і в Північній Африці, проте в даний час цей вид там повністю зник. Слони воліють жити в лісах і заплавах заболочених річок, в саванах і горах, тому на очі людині попадаються вони досить рідко. Африканські слони можуть жити як поодинці, так і невеликими групами – найчастіше слони утворюють стада з 10-12 особин. Стадом зазвичай керує найдоросліша слониха, проте, в часи міграцій у пошуках їжі або іншого місця проживання, управління стадом може брати на себе самець.
Слони – досить спокійні і дружні тварини, бійки і сварки між слонами – рідкісне явище. Слони, котрі живуть в одному стаді, дуже добре знають один одного, допомагають виховувати дитинчат, доглядають і допомагають хворим тваринам. Агресивними африканські слони можуть ставати в період парування – це відбувається через велику кількість вироблюваного тестостерону. Нерідко самці ранять один одного, відстоюючи своє право на самку. До самок ж відносини більш ніжні – самець і самка віддаляються на деякий час від стада, де і проходить дивно красивий період залицяння і ласк один одного хоботом. До п’ятирічного віку слоненята знаходяться під опікою матері і тільки до 15-20 років слони досягають вже повної зрілості. У савані молодих слоненят чекає ще одна небезпека – леви, тому стада з молодими тваринами дуже часто кочують і переходять в ліси.
Харчуються африканські слони трав’янистою рослинністю, листям і гілками дерев. В якості корму для цих дивних тварин підходять і молоді дерева і чагарники, які вони висмикують за допомогою хобота. Нерідко в пошуках зелені слони підкопують коріння дерева, після чого виштовхують, впираючись лобом.
Ворога в природі у цієї могутньої тварини практично немає – єдиним винятком можна назвати саму людину, котра безжально знищує слонів, заради безцінних бивнів і шкіри. Слонову кістку високо цінували ще перші європейці, які прийшли на континент в кінці 1800-х років. Африканські слони можуть бути досить небезпечні, тому до появи вогнепальної зброї, охота була досить важкою і кількість убитих тварин була мінімальною. Однак, вже в кінці 19 століття кількість убитих тварин перевищила 70 тисяч особин. До середини 20 століття полювання на слонів стало настільки безконтрольним, що уряди багатьох африканських країн оголосили про заборону цього виду заробітку. В даний час слони проживають переважно на територіях національних парків.
Один слон в день здатний з’їсти до ста кілограм трави і зелених насаджень. Дуже часто слони стають причиною загибелі дерев і чагарників. Таке становище призвело до того, що відстріл був відновлений. Середній вік африканського слона – 60-70 років. За роки життя поблизу людини, слони так і не були одомашнені, хоч для цього і було зроблено велику кількість спроб. Африканські слони набагато гірше піддаються дресируванню, на відміну від близького родича – індійського слона. У дикій природі налічується близько 500 тисяч особин цього виду, всі вони занесені до Червоної Книги.