Ягуар – хижак сімейства котячих, що належить до роду пантер. Індійці племені гуарані називали цю тварину yaguara – звір, що вбиває одним стрибком.
Масивне кремезне тіло ягуара досягає в довжину від 120 до 185 см без хвоста, в холці – в середньому 68-76 см, маса коливається від 68 до 136 кг (зазвичай 70-95 кг). Довжина хвоста складає 70-91 см. Самці більші і важчі від самок на 20%.
За окрасом ягуар схожий на леопарда, але чорні плями на голові, лапах і животі у ягуара суцільні, а “розетка” на боках виглядає інакше: центральна темна пляма (кілька дрібних плям) оточує кільцевий малюнок. Загальний фон – різні відтінки рудого або жовтого кольору. Живіт білий, вуха ззаду чорні з білою плямою, чорна смужка продовжує кут рота. Існують чорні ягуари (меланісти), у яких можна розрізнити плямистий малюнок. Чорні кошенята можуть з’явитися в одному виводку з кошенятами звичайного забарвлення.
Як і у леопардів, плями і точки на шкурі ягуара розташовані індивідуально.
Ареал проживання ягуара – від Центральної Америки до півночі Аргентини. В Уругваї і Сальвадорі ягуари винищені повністю, найбільших представників виду можна зустріти в Бразилії (штат Мату-Гросу).
Тварина мешкає переважно в тропічних лісах, хоча може зустрічатися і в пампасах, і в районах, зарослих ксерофітними чагарниками (пустелі і напівпустелі, а також морське узбережжя). У гірських областях зустрічається рідко. На даний момент ареал проживання цього звіра скоротився на 2/3 у порівнянні з початковим (так, на півдні США останні представники виду вбиті в 1900 р.).
Ягуар веде одиночний спосіб життя, полювати воліє після заходу сонця і перед світанком. Територія однієї особини – від 25 до 100 кв.км. Площа території (зазвичай у вигляді трикутника) залежить від ландшафту, кількості дичини і статі тварини (у самок територія менша). На певній ділянці своєї території самець зазвичай полює 3-4 дні, а потім міняє ділянку. Кожні два тижні звір перевіряє “прикордонні точки”. Не терпить присутності на своїй території інших котячих (пум), але по відношенню до родичів миролюбний, тому території ягуарів можуть перетинатися.
Здобич підстерігає в засідці – на дереві або у високій траві недалеко від водопою. При нападі стрибає на жертву зі спини або з боку, прагнучи схопити за шию, а іноді, на відміну від інших котячих, прокушує жертві череп. Основна здобич – капібари, пекарі, тапіри і т.п., а також птахи, мавпи, змії і гризуни.
Охоче нападає на домашню худобу, котрих прагне повалити на землю. Втікаючих тварин не переслідує.
На узбережжі викопує черепашачі яйця, а також розправляється з черепахами, добуваючи м’які частини рептилії лапою через передній отвір (дрібних особин може розчавити зубами). Цей звір – відмінний рибалка і хороший плавець.
Здобич поїдає з голови. Якщо вона велика, втамовує голод в 2 прийоми з інтервалом у 10 -12 годин. Мертвими тваринами практично не харчується.
Полюючи, ягуар уривчасто, гортанно бурчить, а в шлюбний період і по ночах голосно реве.
Сезонність розмноження в тропіках не виражена, а в областях з дощовим сезоном пік народжуваності припадає на дощовий період. У шлюбний період ягуари можуть збиратися групами. Іноді спостерігаються бійки між самцями, але вибір партнера залежить від самки, що переходить на територію обранця. Після спарювання самець залишає самку. Через 100 – 110 днів у густому чагарнику або у лігві серед каміння з’являється від 1 до 4 сліпих і глухих кошенят. Через 6 тижнів малюки починають полювати з матір’ю, і залишаються з нею близько 2 років, поки не знайдуть свою ділянку. Статева зрілість настає у 3 роки.
Термін життя в природі мало вивчений, в неволі ягуари доживають до 25 років.
Незважаючи на те, що на людей ягуар нападає вкрай рідко, на значній частині ареалу він практично винищений через цінне хутро. Не останню роль у винищенні тварини відіграють скотарі, котрі побоюються за свої стада. В даний час ягуара занесено до Червоної книги, проте в Бразилії, Мексиці і Болівії полювання на цю тварину дозволено.