Навряд чи, чуючи слово “кішка”, ви станете уявляти собі тварину, відмінну від уже звичних нам домашніх порід. Проте, сімейство котячих не перестає дивувати нас незвичайними дикими видами. Серед них виділяється так званий маленький ягуар – леопард онцилла. Якщо назва вам нічого не говорить, тоді прочитавши статтю, познайомтеся з цією кішкою ближче.
Уявлення про те, як виглядає ця тварина, дає нам її назва. Леопард онцилла дійсно скидається на ягуара плямистим забарвленням своєї густої шубки, а також загальними пропорціями тіла. Хутро повністю усіяне чітко окресленими чорними плямами із жовтими або білими вкрапленнями, котрі подекуди переходять у смуги і кільця. Як і у інших котячих, серед леопардів онцилла часто зустрічається явище меланізму, коли тварина народжується повністю чорною. Вірогідність цього становить 1 із 5.
Відмінність від ягуара полягає в розмірах звіра. Доросла особина досягає 60-65 сантиметрів, і це без хвоста, з яким загальна довжина становить 100-105 см. Леопарди онцилла-кішки трохи менші від леопардів онцилла-котів. Вага сформованої особини варіюється в межах 2-3 кг.
Увагу, небайдужих до кішок людей, відразу привертають прекрасні очі онцилли, настільки великі, що займають третину мордочки. Вони роблять її схожою на дитинча великого ягуара. Іншу третину займають закруглені великі вуха. Мордочка злегка витягнута, а голова кругла.
Довгі ноги видають в онциллі підступного і швидкого хижака. Завдяки ним, вона може успішно полювати, використовуючи лапи для раптових блискавичних стрибків.
Батьківщиною малих плямистих кішок є Південна і деякі області Центральної Америки, а саме Панама, Бразилія, Коста-Ріка, Аргентина, Венесуела, Еквадор та інші. Там знаходяться великі території субтропічних евкаліптових лісів, які і облюбували ці кішки. Леопард онцилла любить їх за вічну тінь і вологість. Іноді вона також поселяється у недавно вирубаних лісах поблизу від людських поселень.
Хоча територіальне поширення онцилл досить широке, зустріти цю кішку у дикій природі – рідкісний шанс, так як вона дуже обережна і скритна. Через такий характер, даний вид котячих залишається вивченим не до кінця.
Незважаючи на свій премилий вид, леопард онцилла – відчайдушний хижак. Він здобуває собі провіант, полюючи на дрібних тварин таких як гризуни або жаби, а також мавпи. Але він не боїться нападати і на змій, і навіть на кішок інших видів, які часом значно більші за нього. Любить поласувати пташиними яйцями, а іноді чудово рибалить.
Методи полювання у леопардів онцилла схожі з іншими котячими. Стратегія – непомітно підкрастися, вичекати зручний момент і різко стрибнути на здобич. Під час нападу кішка пробиває своїй жертві шию або навіть череп, так що у тої не залишається шансів на виживання.
Добувати їжу граціозний хижак воліє по ночах. Темрява – не перешкода, так як у онцилли гострий нічний зір.
Винятковий слух дозволяє вловити присутність бажаного об’єкта для полювання здалеку. Якщо кішка зголодніє, вона не чекає ночі, виходячи на полювання вдень. Благо, що в місцях її проживання практично завжди сутінки.
Спостерігати за міні-ягуаром у природному середовищі виходить украй рідко, тому всі висновки про його звички ґрунтуються лише на даних із зоопарків, де ці тварини утримуються в умовах, наближених до природних. З того, що відомо про онциллу, можна скласти невеликий список:
-тигрові кішки вміють плавати, як олімпійські чемпіони, хоча і не дуже люблять це заняття, вдаючись до нього тільки в разі мисливських потреб або необхідності сховатися від переслідувача;
-онцилли віддають перевагу самотності, а самки, як і самці, ділять територію між собою;
-цікаві факт: на відміну від інших кішок, онцилла досить вишукана у їжі – піймавши птаха, вона спочатку обірве з нього пір’я, а тільки потім з’їсть;
-маленький ягуар плюс до всіх своїх можливостей ще й чудово лазить по гілках дерев, не поступаючись в цьому вмінні навіть спритним приматам;
у онцилли ДНК містить 36 хромосом, зважаючи на наявність 38 у всіх інших кішок.
Можливо, що цей плямистий звір ще здивує дослідників іншими, поки не виявленими особливостями, але зараз це все, що про нього відомо.
У природі ворогами онцилли можуть бути тільки хижаки, які набагато більші за неї. На сьогодні найбільш небезпечним ворогом для цієї прекрасної кішки залишається людина. Саме вона винищує її популяцію у гонитві за красивим хутром. Вилов проводиться також для продажу любителям екзотики.
До сих пір невідомо, як точно відбувається зустріч і спаровування самця із самкою у природному середовищі. Але в зоопарках помічена тенденція до моногамії, тобто вірності одному супутнику життя. При цьому тварини живуть разом тільки в період розмноження, а у інший час залишаються на самоті.
Агресивний характер цієї кішки проявляється і у спілкуванні із особинами свого виду. Нерідко самці нападають на самок – напевно, тому їм краще живеться окремо. Своїм потомством самці не цікавляться.
Шлюбний період у онцилл починається навесні і триває недовго – всього 3-9 днів. Самка ходить вагітною до 75 днів, потім приводить потомство від 1-3 кошенят. Малюки швидко підростають і стають самостійними вже до трьох з половиною місяців.
Раніше люди винищували маленьких ягуарів тисячами. На щастя, ця тенденція дещо зменшилася, але чисельність тварин продовжує падати через вирубку лісів і незаконне полювання. У дикому середовищі залишилося приблизно 50 000 особин.
Збереження виду сприяє їхня добра пристосованість до життя у зоопарках. Там їм створюються умови, схожі із природними. Про успіх свідчить те, що у неволі леопарди онцилла доживають до більш старшого віку, до 16-23 років, в той час як на волі лише від 10-14.
Леопард онцилла віднесений до “вразливих видів”, згаданих у Червоній книзі. Тому, хто хоче приручити цю дику кішку як свого домашнього вихованця, слід пам’ятати про її дике походження і про те, що ніщо не замінить їй свободу.