Червоний вовк – дивовижно красивий і дуже рідкісний у наш час звір. Цей хижак так добре вміє маскуватись і такий невтомний у полюванні, що у деяких народів він викликає забобонний жах. Його називають привидом в червоній шкурі. Червоний вовк стрімкий в погоні і вмілий у мистецтві ховатися і вистежувати здобич.
Червоний вовк – хижак сімейства псових. Це досить великий звір: довжина його тіла може сягати метра, висота в холці – до 50 см, вага великої особини може доходити до 21 кг. В середньому вага варіюється від 14 до 20 кг. Тварина виглядає дуже гарно: загострена морда, довге густе пухнасте хутро (особливо в зимовий період) рудого кольору і довгий (до 40 см) майже лисячий хвіст помітно темніший від решти шерсті. Відтінки рудого дуже різняться у окремих особин. На основі кольору і розмірів виділено 10 підвидів, які раніше вважалися окремими видами: так сильно розрізняються забарвленням тварини різних регіонів. У червоного вовка великі стоячі вуха із загостреними кінцями, вушний прохід прикривають довгі білі шерстинки. Темні очі і темна проточина від носа до чола. Груди і живіт світліші ніж спина і боки, у окремих особин груди бувають білими. Також білим може бути кінчик морди навколо рота.
Червоні вовки живуть у гірських районах Центральної і Південної Азії. Тварини віддають перевагу територіям з порівняно невеликим сніговим покривом. Глибокий сніг змушує їх перекочовувати в інші райони. У пошуках здобичі звір може добиратися до степів і навіть пустелі, але зазвичай віддає перевагу полюванню в гірській тайзі і середньо-гірських лісах. Вони постійно кочують навіть у межах порівняно невеликих територій.
Червоний вовк – хижак. Він полює на дрібних гризунів, але основна його здобич – дрібні копитні. Зграєю хижаки заганяють оленів, антилоп, кабанів, гірських козлів і здатні вбити навіть буйвола. Не зневажають ці звірі і рослинною їжею.
Тварини полюють зграєю, що об’єднує в собі від 5 до 30 особин. Зустрічалися зграї до 40 вовків, але зазвичай зграя складається з 7-12 тварин. Червоні вовки дуже “говіркі”: вони постійно спілкуються всередині зграї за допомогою різноманітних звуків. На відстані можуть звати один одного не тільки виттям, але і характерним свистом. Ці хижаки бігають не так швидко, як шакал або лисиця, однак вони на диво витривалі і женуть здобич до тих пір, поки вона не виб’ється із сил. Червоні вовки починають поїдати здобич ще до того, як вона помре. Іноді їдять і падаль. На відміну від сірих побратимів червоні вовки не перегризають жертві горло, вони атакують укусами ззаду, в підсумку жертва вибивається з сил від втоми і втрати крові.
Червоні вовки добре плавають і відмінно стрибають. Переважно селяться в ущелинах скель і печерах: нір тварини не риють.
Зграя червоних вовків здатна вигнати зі своєї території навіть тигра або леопарда. Конкуруючими видами вважаються сірі вовки, барси і рисі, які харчуються тими ж тваринами, що і червоні вовки.
В Індії шлюбний період червоних вовків триває майже півроку: всю осінь і зиму. У середній полосі, гін спостерігається в січні-лютому. Вагітність вовчиці триває трохи більше двох місяців. На світ з’являються 4-9 дитинчат. Особливим є те, що у червоної вовчиці більше сосків, ніж у інших псових: 6-7 пар, тоді як у собак, наприклад, – 4-6 пар. Через 2 тижні після народження вовченята відкривають очі. Покидати нору вони починають у віці трьох місяців. За півроку вони вже беруть участь у полюванні. Червоні вовки – чудові батьки: про вовченят дбає не тільки мати, а й батько. У раціон вовченят, крім м’ясної їжі і молока, входить багатий вітамінами ревінь.
Тварина занесена до Червоної книги світу. Діяльність людини призводить до скорочення територій, придатних для проживання копитних, які є основною здобиччю цього хижака. Крім того, люди активно полювали на цього звіра із-за гарного хутра. В Індії досі дозволено полювання на червоного вовка по ліцензії.